План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ), плану земельно-господарського устрою та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання
території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Визначення закріплено в містобудівному законодавстві.

Детальний план території - містобудівна документація, що
уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території.

Визначення закріплено в містобудівному законодавстві.

Генеральний план населеного пункту - це основний вид
містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Визначення закріплено в містобудівному законодавстві.

Місто – міське поселення з компактною забудовою, яке має розвинуту соціальну, комунальну і транспортну інфраструктуру, жителі якого у більшості своїй зайняті у промисловості, торгівлі, управлінні, сфері послуг та культури.

Визначення не закріплено в містобудівному законодавстві.

Селище - велике або значне сільське поселення, що є адміністративно-господарським центром.

Визначення закріплено в містобудівному законодавстві.

Село - сільський населений пункт (сільські поселення), що характеризується єдиним компактним місцем проживання людей, зайнятих переважно в сільському господарстві та інших територіально розосереджених галузях, забезпечене об'єктами соціального та виробничого призначення.

Визначення закріплено в містобудівному законодавстві.

Хутір - відокремлене від села самостійне сільське поселення,
що має назву, в якому проживає сім'я або кілька селянських сі-
мей, які займаються переважно сільським господарством.

Визначення закріплено в містобудівному законодавстві.