Беззаперечні факти недосконалості процедури отримання державних актів на право власності на земельні ділянки та скарги громадян вказують на популістські рішення колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Некваліфікований підхід вирішення питання призведе до сотні судових тяжб вже найближчим часом. У цьому впевнений Володимир ГОВІРКО, депутат Львівської обласної ради. На його думку відповідна Постанова Кабміну, яку беззаперечно виконує Держкомзем, говорить про некомпетентність колишнього уряду. Адже, не можна видавати безоплатні державні акти, не знаючи загальної площі земельних ділянок. Це все одно, що спробувати вгадати площу стола, накривши його аркушами паперу, які знаходяться під столом і їх кількість невідома.
Щодо складної ситуації, яка склалась в результаті прийняття постанови КМУ від 05.08.2009 року №844 "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році" для врегулювання процедури отримання державних актів на право власності на землю громадянами України.
До прийняття постанови КМУ від 05.08.2009 року №844 "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році" у сфері приватизації земельних ділянок громадянами України існувало достатньо проблем фінансового, нормативного, організаційного характеру, а також пов’язаних із корупцією в органах державної влади.
Так, на законодавчому рівні в 2005 році було визначено вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку відповідно ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" від 20.01.05 року № 2375 – IV, яка становила 153 грн.
Разом з цим, зміст комплексу робіт із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю відповідно до п. 5.3.3. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 року N 97/298/124 включав тільки відбір матеріалів, заповнення бланка державного акта; складання креслення; написання геоданих; опис суміжних земельних ділянок; заповнення списку співвласників; перевірка; виправлення зауважень, які згідно даного положення є повністю камеральними, тобто роботами по опрацюванню результатів натурних топографо-геодезичних та землевпорядних робіт і формуванню документації.
Водночас, до вказаного складу робіт не було включено такі роботи як виконання інвентаризації земельної ділянки, отримання вихідних координат державної геодезичної мережі (вартість залежить від кількості вихідних пунктів полігонометрії чи тріангуляції), прокладання теодолітного ходу від пунктів полігонометрії (тріангуляції) до земельної ділянки та вирахування координат поворотних точок теодолітного ходу, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), витрати на проїзд бригади геодезистів, транспортування до об’єкта роботи і у зворотному напрямку спеціального обладнання та інструментів, витрати на метрологічне забезпечення тощо.
За виконання вказаних робіт та понесення додаткових затрат громадяни повинні були сплачувати організаціям, що мають ліцензії на виконання землевпорядних та топографо-геодезичних робіт додаткові кошти, суми яких визначались за згодою сторін.
Серед проблем нормативного характеру можна назвати відсутність належного нормативно-правового регулювання відносин приватизації земельних ділянок, оскільки Держкомземом України не розроблено відповідних методичних рекомендацій та стандартів, які б встановлювали чітку процедуру розроблення документації із землеустрою та оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України.
Серед проблем організаційного характеру необхідно відзначити відсутність чіткої взаємодії між територіальними органами земельних ресурсів, землевпорядними організаціями та державним підприємством "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", відсутність закріплених термінів погодження документації із землеустрою, заповнення бланків державних актів на право власності, а також проблема недотримання вже встановлених строків вказаними структурами, постійну нестачу бланків державних актів, затримка у їх оформленні та видачі, тощо.
У зв’язку з прийняттям постанови КМУ від 05.08.2009 року №844 "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році" з’явилися прогалини в організаційному плані, які призводять до корупційних діянь серед працівників земельної галузі в структурі Держкомзему України, зокрема, відбулось проходження документації із землеустрою через відповідні державні органи, що в свою чергу відобразилось на строках виконання робіт та їх вартості.
Відсутність відповідних методичних рекомендацій та стандартів, які б встановлювали чітку процедуру розроблення документації із землеустрою та заповнення бланків державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України та ці організаційні прогалини призвели до накопичення розробленої документації із землеустрою по якій тривалий час не видаються державні акти на право власності (постійного користування) на земельну ділянку громадянам.
Не врахувавши всіх вищенаведених недоліків Держкомземом було розроблено та подано на затвердження Кабінету Міністрів України проект Постанови щодо спрощеної процедури оформлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку громадян України у 2009 р.
Проте, в процесі виконання постанови № 844 від 5 серпня 2009 р. Кабінету Міністрів України (далі по тексту - Постанова) було виявлено низку недоліків, а саме:
1. Не визначені в повному обсязі списки громадян, які підпадають під безоплатну приватизацію.
2. Не визначено долю громадян – власників земельних часток (паїв) та громадян, які мають земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, які не зазначені в постанові, що призводить до непорозумінь та викликає значне незадоволення з боку вказаних верств населення.
3. Постановою не передбачено, що безоплатно виготовляються акти лише по рішенням місцевих органів самоврядування та виконавчої влади, прийнятих до 2002 року. Тому постає питання звідки взялось твердження, що безоплатному виготовленню підлягають заяви громадян, яким земельні ділянки були передані рішеннями, прийнятими до 2002 року.
4. Не враховано матеріально-технічне забезпечення територіальних органів Держкомзему на місцях.
5. Не враховано, що з 2008 р. запроваджено єдину книгу реєстрації державних актів на весь адміністративний район, що унеможливлює проводити реєстрацію одночасно більш ніж одним реєстратором і стає причиною накопичення державних актів на завершальному етапі роботи.
6. Не враховані можливості та технічні ресурси державних підприємств для виконання об’ємів робіт, не вистачає фахового складу державних підприємств для реалізації Постанови.
7. Не врегульованим залишається питання погодження меж земельної ділянки, яке є обов’язковим при проведенні кадастрових зйомок згідно ст. 198 Земельного кодексу України, та при якому складається Акт погодження меж земельної ділянки, що підписується суміжними землевласниками та землекористувачами, сільським (селищним, міським) головою та представником землевпорядної організації.
8.Зазначена стадія є обов’язковою при складанні технічної документації із землеустрою та, водночас, може тривати не один місяць через об’єктивні причини, а саме: відсутність суміжних землевласників та землекористувачів, відмова у наданні останніми погодження, тощо.
Зазначена стадія не передбачена Постановою КМУ від 05.08.2009 року №844, тому постає питання хто понесе відповідальність за порушення вимог чинного законодавства та за можливі понесені втрати. Крім того, відсутність процедури щодо погодження меж земельної ділянки та відповідного Акту може призвести до значної кількості судових спорів, в результаті чого будуть визнаватись недійсними державні акти на право власності громадян.
9. Згідно Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою КМУ від 05.08.2009 року №844, вартість останніх становитиме тільки приблизно 50 гривень (разом з ПДВ).
Вказана вартість є значно меншою ніж та, яка була передбачена ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" за виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при цьому вже не згадується про додаткові витрати, які будуть нести державні підприємства при виконанні робіт із землеустрою. На сьогоднішній день мінімальна собівартість комплексу таких робіт становить біля 300 грн.
10. До складу робіт не включено такі роботи як виконання інвентаризації земельної ділянки, отримання вихідних координат державної геодезичної мережі (вартість залежить від кількості вихідних пунктів полігонометрії чи тріангуляції), прокладання теодолітного ходу від пунктів полігонометрії (тріангуляції) до земельної ділянки та вирахування координат поворотних точок теодолітного ходу, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), витрати на проїзд бригади геодезистів, транспортування до об’єкта роботи і у зворотному напрямку спеціального обладнання та інструментів, витрати на метрологічне забезпечення тощо.
11. Не враховано необхідність залучення додаткових спеціалістів та укладання договорів оренди геодезичного обладнання, кількість якого у державних підприємств, що мають ліцензії на виконання землевпорядних робіт, є недостатньою.
Такий стан справ, за яких державні підприємства будуть виконувати збиткові роботи, з огляду на вже наявні наслідки економічної кризи, призведе до банкрутства цих підприємств.
Крім того, введенням в дію постанови забезпечено монопольне становище державних підприємств, що призводить до знищення приватних землевпорядних організацій та звільнення великої кількості працівників, і це все відбувається під час світової фінансової кризи. Слід зазначити, що в землевпорядних організаціях України нараховується близько 30 тис. працівників.
Враховуючи наведене, з метою виконання Постанови та спрощення процедури виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам необхідно забезпечити:
а) внесення змін до вже прийнятої Постанови та прийняття відповідних методичних рекомендацій і стандартів у сфері землеустрою, в яких, зокрема, здійснити закріплення конкретних термінів погодження документації із землеустрою уповноваженими органами державної влади, а також відповідальності за їх порушення, визначення стабільної ціни за виконання робіт із землеустрою;
б) усунення передумов, що сприяють зловживанню з боку посадових осіб державних органів.
в) проведення постійного моніторингу діяльності територіальних органів Держкомзему та землевпорядних організацій;
г) призначення на посади фахових спеціалістів як в апараті Держкомзему України, так і в його територіальних органах, поклавши повноваження щодо призначення на посади керівників районних (міських) управлінь на обласні управління, у зв’язку з безпосереднім їх підпорядкуванням останньому, з метою унеможливлення корупційних дій та усунення різноманітних схем махінацій.
Таким чином, виконання постанови КМУ від 05.08.2009 року №844 "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році" є під загрозою її зриву, тому необхідно терміново внести до неї зміни та доповнення та здійснити ряд заходів нормативно-методичного, організаційного та кадрового характеру.
Крім того, із внесеними доповненнями до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 844 виникло ще більше проблемних питань, так як зміни і доповнення вносились тричі:
Проблемними залишаються питання:
1) Процедури прийняття заяв від громадян і передачі їх місцевим органам земельних ресурсів Держкомзему для укладання договорів із землевпорядними державними підприємствами на виконання землевпорядних робіт щодо виготовлення держаків. Разом з тим, в регіонах нараховується тільки по 3 таких підприємства, і відповідно, вони не в змозі виконати передбачених обсягів робіт. Відповідно в оперативній інформації про виконання передбачених обсягів робіт і їх оплаті велика різниця (тобто наявні приписки);
2) Мають місце факти великого накопичення заяв громадян як в сільських радах, так і в місцевих земельних органах, які більше місяця не розглядаються щодо їх реалізації.
3) Держкомземом так і не розроблено необхідні для реалізації постанови нормативно-методичні документи, зокрема, процедура прийняття і проходження заяв, процедура взаємовідносин районних відділів, підприємств центру державного земельного кадастру, інститутів землеустрою і геодезичних підприємств, процедура прийому і перевірки якості виготовленої технічної документації тощо…
