 Дуже прикро, що за майже двадцять років
незалежності України, її населення доведено до такого стану, що голос
багатьох, їх участь в політичних акціях, тощо можна купити за невеличкий
продуктовий набір або мізерну платню. Теж саме стосується і
проектувальників та їх проектних рішень. Правда під час будівельного
буму деякі проектувальники "здавали” інвесторам ласі шматки древнього
Києва за велику платню, а от під час кризи можна працювати і за харчі. Один з авторів нового генерального плану м.Києва
до 2025р. на питання: "Чому ти береш участь в розробці цього, м’яко
кажучи, сумнівного документу?” відповів "… але ж жити треба …”.І під цим
девізом "вижити любою ціною” продовжується знищуватись місто з більш
ніж 1500-літньою історією, колиска православ’я, столиця держави, місто
де мешкає більш ніж 2700 тис. людей, в інтересах яких місто і повинно
гармонійно розвиватись як в просторі так і в часі, зберігаючи для
нащадків надбання попередніх поколінь та природу.
Що ж ми бачимо в новій концепції розвитку столиці Європейської
держави до 2025р.:
- Місто залишається в своїх межах, а в планувальних рішеннях
приміської зони (не кажучи вже про столичний регіон) домінує територія
садибних кварталів, що все більш розповзається навколо Києва не
залишаючи місця ні для природних куточків, ні для міжнародних спортивних
та інших громадських споруд, ні для місць застосування праці тощо.
- Сама ж територія міста, яка останні роки злочинно розпродувалась не
зважаючи на її статус "перефарбовується” за функцією в кольори, які
бажають сьогодні інвестори.
- Пропонуються під садибну забудову території охоронюваного ландшафту
в охоронних зонах музею народної архітектури, природоохоронні зони
Жукова острова, парку Покол та інших.
- Промислово-комунальні території районів Троєщина та Осокорки новою
концепцією розвитку Києва віддаються під багатоповерхову житлову
забудову, що унеможливить розміщення на лівому березі, так необхідних
місць застосування праці, пожежних депо, автопарків тощо. Це суттєво
збільшить чисельність населення на лівобережжі і призведе до небачених
до нині транспортних заторів на Київських мостах та під’їздах до них.
Керуючись девізом "… жити треба …” або "вижити любою ціною” автори
транспортного розділу нової концепції (інститут "Київдормістпроект”)
пропонують на лівому березі, там, де вже є транспортний обхід Києва від
Борисполя до Броварів, прокласти нову широченну магістраль через
лісопарковий пояс Києва. Тим самим вони готують собі на наступні роки
обсяги робіт (бо "жити треба”), а нікому не потрібною дорогою знищують
залишки природного комплексу Києва назавжди.
Так і всі інші автори нової концепції задля свого виживання лишають
Київ перспективи розвитку, лишають місто і його мешканців повноцінних
умов життя, праці та відпочинку на десятки і сотні років вперед. Желтовський В.В.
|
