3 листопада слідчий Личаківського райвідділу ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області постановив порушити кримінальну справу «за фактом умисного незаконного руйнування пам’яток-об’єктів культурної спадщини м.Львова – муру монастиря Францисканців, за ознаками ст. 298 ч. 1 КК України».

Кримінальну справу прийнято до провадження та розпочато розслідування.

Про це ЗІКу повідомив ініціативний комітет із захисту дитячого майданчика на вул. Лисенка, 14 у Львові.

Приводом для порушення кримінальної справи слідчий Личаківського райвідділ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області називає заяву заступника начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Ігоря Черняка.

Нагадаємо, йдеться про руйнування муру огорожі саду і парку монастиря францисканців, яке сталося 27-28 липня цього року.

Як випливає з пояснення, що його начальнику Личаківського РВ ГУ МВС України у Львівській області майору міліції Гарасиму П. С. надав активіст ініціативного комітету із захисту дитмайданчика на вул. Лисенка, 14 Роман Кузик, «факти незаконного демонтажу огорожі у вигляді цегляного муру зафіксовані працівниками райвідділу при виході на місце вчинення злочину ще 28.08.2010 року, про що було складено відповідні протоколи та взято чисельні письмові та усні пояснення від представників громадськості мікрорайону. Оригінал документа, що підтверджує факт вчинення кримінального злочину, неодноразово представлявся з 28.08.2010 р. і до сьогодні численним працівникам райвідділу, однак безрезультатно, оскільки в незаконних інтересах третіх осіб цей офіційний документ безпідставно жодного разу не брався до уваги. Тому представляю до даних пояснень копію з наявного у мене на руках завіреного мокрою печаткою викопіювання на 4 арк. зі справи № 1024 опису № 3 фонду № Р221 Державного архіву Львівської області, а саме копію рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 29.11.1990 р. № 450. Згідно з даним рішенням демонтована 28.08.2010 р. цегляна огорожа оголошена (як історична забудова м. Львова) історико-культурною заповідною територією – (див. п. 1), на що поширюється (див. п. 2) здійснення державного контролю з охорони й використання цієї пам’ятки історії та культури. Згідно з затвердженим п. 5 цього рішення додатком, у списку пам’яток архітектури м. Львова, під присвоєним охоронним номером пам’ятки архітектури «145-М» перебуває огорожа колишнього монастиря францисканців. Таким чином існують реальні підстави порушення кримінальної справи за фактом нищення пам’ятки архітектури, над якою встановлено державний контроль з охорони. Окрім того, незаконно демонтовано історичну цеглу муру, яка зараз складована на території дитячого майданчика і розкрадається невідомими особами, зважаючи на відсутність її обліку з 28.08.2010 р. та до сьогоднішнього дня».

Ініціативний комітету із захисту дитячого майданчика на вул. Лисенка, 14 у Львові ознайомився з постановою слідчого про порушення кримінальної справи і зауважив чимало неточностей: номер ЖРЗПЗ, дата порушення ЖРЗПЗ, згадування серпня замість точної дати руйнування 27.07.2010 р., неточна назва ПП, вказування на розпорядження, яке було винесено після руйнування, згадування про баланс заповідника, робота дирекції якого до сьогодні не відновлена, покликання на Ігоря Черняка, яка була подана значно пізніше за звернення до міліції ініціативного комітету про факт руйнування муру. Та найбільше здивувань у захисників дитмайданчика викликало те, що кримінальну справу порушено за фактом, усупереч відомостям про вказівку директора ПП А. Саєнка на руйнування муру підрядниками Львівміськбуду. На думку пам’яткозахисників, таку постанову необхідно оскаржувати та перекваліфіковувати на конкретних осіб.

До речі, у справі забудови дитмайданчика на території саду і парку колишнього монастиря францисканців, 29 жовтня суддя Галицького районного суду м. Львова Ванівський О. М. виніс рішення, про яке теж варто знати громаді Львова.

Нагадаємо, попередньо 20.09.2010 цей же суддя Ванівський О. М. задовольнив клопотання ПП «Компанія Горган» про скасування забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 липня 2010 р.

А 29 жовтня він розглянув у попередньому судовому засіданні клопотання ПП «Компанія «Горган» про скерування справи за підсудністю й ухвалив адміністративну справу за позовом прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Львові до Львівської міської ради, третя особа ПП «Компанія Горган», про визнання незаконним та скасування ухвали ЛМР №2906 від 08.12.2005 «Про затвердження приватному підприємству «Компанія Горган» проекту відведення земельної ділянки на вул. Лисенка, 14 у м. Львові», припинення договорів оренди землі; про скасування п. 14 додатку до ухвали Львівської міської ради №2889 від 01.12.2005 р.; про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1041 від 04.12. 2009 р. «Про розгляд спірних питань погоджувальної комісії громадських слухань, висновків Державної служби з питань національної культурної спадщини, затвердження історико-містобудівного та містобудівного обґрунтувань, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво приватним підприємством «Компанія Горган» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями дитячого дозвілля та автостоянки на вул Лисенка,14» – передати в Львівський окружний адміністративний суд.

Ініціативний комітет із захисту дитячого майданчика на вул. Лисенка, 14 у Львові звернув увагу на те, що суддя Ванівський 20.09.2010 р. скасував забезпечення позову без участі сторін в процесі, не заслухавши жодної думки будь-якої зі сторін, бо попередньо тих не було запрошено для участі у судовому засіданні, про що свідчать матеріали справи. Окрім того, в обох ухвалах суддя Ванівський навмисно не вказує, окрім себе та секретаря Яриш, наявності сторін, бо в одному випадку нікого не було, а в другому – треба було приховати думку осіб в четвертому абзаці під фразою «що з’явилися». Разом з тим, очевидним є факт подання відповідачем, перш за все, клопотання про скасування заходів забезпечення адмінпозову, ніби йому в той самий час було не відомо про обставини щодо непідсудності цієї справи. Ще більше здивування комітету викликає припущення про те, що суддя Ванівський міг також не знати про обставини щодо непідсудності цієї справи, коли скасовував забезпечення позову, – бо в такому випадку це зароджує сумнів щодо його компетентності, якщо відкинути якісь інші мотиви.