Меню сайту
Категорії каталога
На часі [1008]
Тенденції [173]
Провідники диктату повідомляють [71]
Погляд [174]
Життя групи [120]
Технології [7]
Люди дії [7]
Корисні поради [16]
В цьому розділі можна ознайомитись з різними корисними порадами
Форма входу

+ Український Тиждень. Новини

Інформаційна картина дня від українського часопису "Тиждень".

добавить на Яндекс
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки! З ПИТАННЯ РОЗМІЩЕННЯ БАНЕРНОЇ РЕКЛАМИ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ.0685860339
Головна » 2014 » Березень » 28 » Спір про лицемірство українського суду або чому українці не американці
11:43
Спір про лицемірство українського суду або чому українці не американці

В засобах масової інформації з’явились коментарі до постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2013 справа № 826/19020/13-a (суддя Санін Б.В.) щодо заборони мирних зібрань. Окружний адміністративний суд м. Києва знаходиться на вулиці Командарма Каменєва, 8 корпус 1 в місті Києві. Вважаємо за необхідне висвітлити автобіографію особи іменем якої названо вулицю на якій знаходиться орган, який теоретично здійснює правосуддя в державі та від імені держави. Радянський воєначальник, командарм 1-рангу Сергей Сергеєвіч Каменєв народився в сім’ї військового інженера 04.04.1881 в місті Києві. В 1898 році закінчив Володимирський кадетський корпус. 1 вересня того ж року вступив на службу юнкером до Олександрійського військового училища в Москві. Закінчив училище третім по старшинству. Каменєв був випущений 9.08.1900 по першому розряду підпоручиком в Луцький 165-й піхотний полк, де з 1900 по 1904 роки служив батальйонним ад’ютантом полку. 9.08.1903 йому присвоїли звання поручика. В 1907 Сергей Каменєв закінчив Миколаївську військову академію Генерального штату в Петербурзі по першому розряду. Царський воєначальник Пьотр Семьоновіч Махров так характеризував Каменєва: ,,Каменєв був одного випуску зі мною з Академії Генерального штабу, і ми були з ним в дружніх відносинах. Не дивлячись на його посидючість, Академія давалась йому важко...Він був хорошим офіцером Генерального штабу та відмінно командував полком в кінці війни. Його політичних переконань я не знав, але під час революції він умів ладнати з комітетами, а згодом, потрапивши до Червної Армії, він служив більшовицькому уряду так само чесно, які і царю та Тимчасовому уряду”. Інший російський військовий Юрій Галіч зазначав: ,,Каменєв користувався репутацією добросовісного та старанного офіцера. Особливих талантів в ньому не проглядалось. Це був типовим ,,момент”, не кращий та не гірший інших. Дещо замкнутий, мовчазний, він не виділявся серед військовослужбовців”. Керував наступом Червоної армії на Волзі та Уралі. Тут, при проведенні оборонних та наступальних операцій проти армій адмірала Колчака, яскраво проявилось його дарування полководця. З 08.06.1919 по квітень 1924 року – головнокомандувач збройними силами Республіки. У відповідності з директивами ЦК РКП (б), В.І. Леніна (Ульянов) під керівництвом Каменєва здійснювались операції по розгрому Денікіна та Врангеля, відбиття нападу Польщі. В 1920 році Каменєв був нагороджений Золотою бойовою зброєю зі знаком ордену Красного Знамені. В тому ж році він розробив план наступу на Польщу, однак не зміг його здійснити через недооцінку сил супротивника, а також протидії командування Південно-Західного фронту – А.І. Єгорова та І.В. Сталіна (Джугашвіллі). За його участі були придушені контрреволюційні повстання в Кареліїї, Бухарі, Фергані, Тамбовське повстання. Написав праці ,,Записки о Гражданской войне и военном строительстве (т. 1-2 1963)”, ,,Воспоминания о Владимире Ильиче Ленине (М., 1972)”. Помер 25.08.1936 від серцевого нападу. Урна з прахом Каменєва та військовими почестями булла похована в Кремлівській стіні. З більш детальною автобіографією громадянина Російської імперії, СРСР, РРФСР можна ознайомитись в ,,Советской военной энциклопедии”/ под ред. Н.В. Огаркова. – М.: Воениздат, 1979 – Т. 4.- 654 с. Для розгляду спору про лицемірство українського суду викладеної автобіграфії достатньо щоб зрозуміти, що в постанові іменем України зазначається ім’я особи яка служила “Помазанику Божому”, жорстоко придушувала повстання громадян проти влади. Після служіння царю особа служила людиноненависницьким державам з ідеологіями дуже подібними до вчення левітів племені іудеїв, а так само брахманізму, салафії. Як відомо, Загальна декларація прав людини, прийнята та проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року було прийнято беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання. Женевські конвенції про захист жертв війни, а саме міжнародні багатосторонні угоди в галузі законів і звичаїв війни, спрямовані на захист жертв збройних конфліктів були підписані 12 серпня 1949 року на Дипломатичній конференції ООН, що засідали в Женеві з 21 квітня по 12 серпня 1949. Набрали чинності 21 жовтня 1950. Право війни було врегульовано Гаазькими конвенціями та деклараціями 1899 і 1907 років. Повертаючись до представників української судової системи зазначимо, що свої погляди зазначені особи абсолютизують та розглядають як істину в кінцевій інстанції виходячи з домінування держави над особою. Звичайно, за таких поглядів дії та слова представників держави не потребують жодного доказування, оскільки це дії та думки самого Господа. Адже цар Російської імперії, або президент держави є „Помазаниками Божими”. Президент держави яка знаходиться та території України, повідомив, що на Майдані зібрались екстремісти які бажають захопити владу. Суддя окружного адміністративного суду м. Києва Санін Б.В. сприйняв зазначені слова глави держави як абсолютну істину, а відтак заборонив проводити на Майдані мирне зібрання. Звичайно, в тексті постанови суду цього не написано, але випливає за назви вулиці на якій розміщено окружний адміністративний суд, яку її надав місцевий орган влади, що подав позов до суду, а саме Київська міська державна адміністрація. У зв’язку із закидами учасникам правозахисної групи “Fingert&Law Corporation” щодо мстивості та суб’єктивності суджень які висвітлюються на сайті правозахисної групи, повідомляємо наступне. Абсолютно всі люди є суб’єктивними у своїх судженнях. Практика найпереконливіше довела, що ніколи не існувало, не існує і не існуватиме процесу абсолютно нейтрального у соціально орієнтованому, соціально змістовному відношенні, тобто процесу, так би мовити, соціально дистильованого, ,,очищеного” від впливу з боку загального світогляду, переконань і установок учасників процесу. А такий світогляд завжди залишиться конкретним продуктом певних соціальних і природних умов, обставин життя безпосереднього носія або тієї частини суспільства, інтересам якої об’єктивно, незалежно від намірів судді, відповідають, ,,слугують” результати розгляду. З огляду на суб’єктивність особи правосуддя, яке походить від справедливості у філософському розумінні, є утопією. Будь-яка висловлена думка є неправдою, а відтак краще виявляти свій розум в мовчанні ніж в розмовах. Теорія держави та права з погляду природничого праворозуміння під державою розуміє організацію політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. Як можна мітити, мова йде поділ суспільства на групи, хоча і не зводиться виключно до класового поділу, а це марксизм. Зазначимо, що диктат притаманний не тільки державі, а і будь-якій групі в якій існують відносини підпорядкування та ієрархії. Депутат Рівненської міської ради Євтушенко С.І., який доволі часто з’являється в повідомленнях правозахисної групи як директор комерційного підприємства-монополіста, вважає, цитуємо:,,Наш синьо-жовтий прапор - це символ прокляття, занепаду, катастрофи, краху, кінця. Він означає перевагу матеріального (синій зверху) над духовним (жовтий знизу). Прапор повинен бути жовто-синім. Жовте - зверху, синє – знизу. Бо жовте – це сонце і полум’я, синє це – вода. На сьогоднішньому нашому прапорі вода гасить полум’я, тому ми прокляті. Повинно бути жовте з зверху, як перевага духовного над матеріальним. Жовте - ЦЕ ПОЛУМ’Я ДУХА СВЯТОГО, СИНЄ – ЦЕ НАРОД, (бо в Біблії, води означають народи). Тобто жовто-синій прапор – це Господнє благословення народу, помазання його Духом Святим. ЧИТАЄМ БІБЛІЮ. (я сам виділив великим літерами суть). 1. НА ПОЧАТКУ Бог створив Небо та землю. 2. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДОЮ (Буття 1:1,2) От бачите, Бог в перших рядках Біблії роз’яснив суть жовто-синього прапору, НА ПОЧАТКУ.. ДУХ БОЖИЙ ШИРЯВ НАД ВОДОЮ. Дух Божий – жовте, Вода – синє. В даному випадку жовтий колір – це символ вогню, полум’я ,сонця, Святого Духа Божого, тобто жовтий колір – це символ духовного. А синій колір – це символ води і народу, тобто матеріального. Тобто наш сьогоднішній перевернутий прапор, де матеріальне( синє) – зверху, а духовне (жовте) знизу – це символ прокляття, занепаду, катастрофи, КІНЦЯ. А жовто-синій прапор – це символ ПОЧАТКУ, ТВОРІННЯ, БЛАГОСЛОВІННЯ І ПРОЦВІТАННЯ. Це один з самих ДОБРИХ за енергетикою прапорів. Цей прапор Є СИМВОЛОМ ПАНУВАННЯ ДОБРА В СВІТІ. Ось яким повинен бути наш прапор. І поки ми не перевернемо прапор, доти при владі будуть антиукраїнські сили, які будуть знищувати все українське і тягнути нас в прірву. Ці моральні уроди і дегенерати будуть розграбовувати країну та зневажати своїх громадян. Герої України будуть оголошуватися фашистами, а катам будуть ставити пам'ятники. Україна буде занепадати та йти до свого краху. 2) ГЕРБ Подобається це комусь, чи ні, АЛЕ тризуб – це язичницький сатанинський символ. Він означає – самознищення, саморуйнацію, самопоборювання, розколу і суцільних сварок. В принципі, те що зараз і відбувається в Україні. Тому його треба замінити на інший символ, який повинен бути ДОБРИМ І ПРАВЕДНИМ, і тоді Бог нас благословить. Можна взяти ХРЕСТ замість тризуба. Я пропоную добрий герб. На ньому зверху треба зобразити християнський хрест, а знизу намалювати наприклад 3 пшеничних снопа, перев’язані української рушникової стрічкою. Хрест – це буде символом Божого благословення українцям, а три снопи символом матеріального добробуту народу. От така моя пропозиція по гербу. Поки тризуб буде державним гербом, доти в Україні буде розкол по лінії схід-захід, взаємна ненависть та протистояння в суспільстві. 3) ГІМН. Давайте проаналізуємо гімн ,,Ще не вмерла”.По перше, слова ,,ще не вмерла” передбачають, що колись це може статися. По друге, я вважаю, що це гімн народу з рабським менталітетом. Чому? Тому, що слова ,,згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, запануєм і ми браття у своїй сторонці” символізують те, що ми, українці, не пануєм на своїй землі, а тільки мріємо колись запанувати. От так і виходить, що зараз нами правлять антиукраїнські сили, які руйнують все українське, а ми українці, не є господарями на своїй землі. Тим більше абсурдно сподіватися, що вороженьки якось самі раптово згинуть при сході сонця. От і виходить, що Україна вже 22 роки незалежна, а нами правлять вороги, а ми тільки мріємо, що колись запануємо, а сонечко, яке з ранку вийде, нам в цьому допоможе. От тільки вже 22 роки сонечко сходить, роса пропадає, а вороги й далі керують Україною. А ми й далі продовжуємо мріяти, співаючи, що колись вони згинуть. По третє, слова ,,душу і тіло ми положим за нашу свободу” є богохульними. Тіло можна положити за свободу, АЛЕ ДУШУ – НІКОЛИ, бо душа належить тільки Богу. Тому, я пропоную зробити гімном нашої країни духовний славень ,,Боже Великий, Єдиний”. В цьому гімні закладені сакральні слова. В ньому народ звертається до Бога і просить його благословити Україну і дати щасливу долю народу, також просить Бога взростити українців в любові до своєї країни. А це зараз так не вистачає, особливо жителям півдня та сходу України. Я вважаю, що такий гімн був би символом Божого благословіння і процвітання народу і об’єднав би країну. Люди б виховувалися б патріотами України, а не так як сьогоднішня влада розпалює українофобію і ненависть до України і всього українського. Тобто, поки ми будемо співати цей гімн ,,Ще не вмерла”, доти ми, українці, не будемо господарями на своїй землі, а Україною будуть правити наші вороги. ВИСНОВОК: Отже, синьо-жовтий прапор - це символ занепаду і краху, герб Тризуб - це символ розколу і взаємної ненависті, гімн "Ще не вмерла" - це символ того, що українці не є господарями на своїй землі, а Україною правлять вороги. Тому, всім патріотам і свідомим громадянам України хочу сказати: розумію, що наша історія тісно пов’язана з тризубом і гімном ,,Ще не вмерла”, під цими символами наші пращури боролися за волю України. Але як державні символи ці герб і гімн не підходять. Вони є невдалими по тим причинам, які я описав вище. Тому, пропоную державним прапором зробити жовто-синій прапор( жовта смуга зверху, а синя – знизу), що буде символізувати перевагу духовного (жовтий) над матеріальним (синій) та процвітання нашої держави. Також замінити сатанинський тризуб, що приносить розкол, на добрий герб, на якому зобразити Хрест, як символ Божого благословіння, та три пшеничні снопи, як символ матеріального добробуту. Також пропоную замість богохульного і рабського гімну ,,Ще не вмерла” зробити державним гімном духовний славень ,,Боже, Великий, Єдиний”, якому замість протистояння народ просить у Бога благословіння, миру, любові та добра. І поки ми не змінимо наші прапор, герб і гімн, доти Україна буде занепадати і йти до свого краху. Україною будуть правити вороги-україноненавистники, які будуть знищувати все, що пов’язано з українством: знищуватимуть українську мову та культуру, фальшуватимуть історію, проклинатимуть героїв і звеличуватимуть катів українського народу. Дегенерати і моральні уроди будуть розкрадати країну, зневажати громадян, стравлюватимуть громадян різних областей між собою. ТАК ЩО РОБІТЬ ВИСНОВКИ. P.S. Поки ми не змінимо прапор, герб, і гімн, доти українофоб Янукович буде президентом України. Поки ми не змінимо прапор, герб і гімн, доти українофоб Табачник буде міністром освіти України”. Такий пост розміщено на сторінці депутата Рівненської міської ради Євтушенка С.І. в соціальній мережі Facebook https://www.facebook.com/people/Святослав-Євтушенко/100000977391358. Висновки ми зробили, особа вірить в авторитет, а саме в демонічного Бога, якого створив в своїй уяві, й розуміє під цим щось своє. Очевидно, під Біблією особа розуміє Старий Заповіт іудейської секти левітів, оскільки пост має такий же гнітючий та демонічний характер, суцільні прокльони та ненависть. Депутат, очевидно, забув, що глава держави є такою ж глибоко віруючою людиною. Українці завжди боролись за свободу, а не за державу, й гімн відповідає українському менталітету. Українці в переважній більшості не панують на своїй землі саме тому, що не дослухаються до гімну країни, а служать державі та демонічному Богу, й свободу зневажають. Водночас, в реальному житті до влади та держави ставляться негативно або стримано, вважають добро та зло відносними поняттями, що є лицемірством. Абсолютна свобода особи на практиці не досяжна, а намагання її досягти призводить до смерті. Водночас, внутрішня свобода особи є цілком досяжною, водночас, підкорення авторитету є рабством як і будь-яка демонізація. Відтак, учасники правозахисної групи „Fingert&Law Corporation” вивчають філософські системи які відповідають моральному вибору на користь свободи. Зазначимо, що християнство у вигляді Нового Заповіту є непоганим виходом для осіб які філософською проблематикою не цікавляться, оскільки християнство закладає моральні та етичні основи поміркованого життя, але це формує націю духовних конформістів, формально індиферентних до диктату. Найвищою цінністю для нас є людина та її свобода. Свобода – це важке випробування, й деколи легше залишитись у рабстві. Свобода є первинною, вона відкриває можливості творчості та створення всього нового, чого ще не було у світі. Вважаємо, що демонізм є мораллю рабів. На наше переконання Бог присутній лише в свободі і діє через свободу. Бунтують проти диктату лише раби Божі. Діти Божі люблять Бога. Не тільки Бог потрібен людині, але й людина Богу. Що стосується ієрархічних структур які будуються на владних відносинах, а саме на цілеспрямованому впливі одного суб’єкта на поведінку іншого з метою підпорядкування, то такі відносини охоплюються поняттям диктату який є протилежністю свободи, а саме рабством. Загалом, диктатом є всезагальна категорія буття індивіду та соціуму, яка об’єднує всі сутності, пов’язані з функціональною та гедоністичною структурною ієрархією будь-якого людського співтовариства, та яка еволюціонує по формі, базується на сукупності іманентних структур та мотивацій розуму. Диктат включає в себе наступні компоненти, що інтегруються в єдину форму в конкретній реалії, а саме: регламентація ареалу розміщення, в крайньому прояві – прикріплення до місця проживання (Давній Єгипет, раби, соціалізм); регламентація способу життя; обмеження рівня та характеру споживання; регламентація спілкування, в крайньому прояві – регламентація висловлювань, літератури та інших видів творчості; регламентація мислення (церква, соціалізм, фашизм, деякі революції); регламентація тривалості життя (ісмаїліти, секти різного роду); регламентація морально-етичних норм (водночас є засобом та зброєю диктату). Теорія права та держави, яку викладають у всіх навчальних закладах юридичного напрямку під державною владою, розуміє систему державно-правових засобів, за допомогою яких поведінка учасників суспільних відносин підпорядковується загальнозначущим (загальносуспільним) інтересам. На нашу думку, держава та диктат походять з людиноненависницьких ідей іудейської секти левітів з якої походить марксизм, й взагалі свободи особи не передбачають. З огляду на викладене, свобода особи можлива лише поза межами соціуму. Власне, вже згадувані конвенції передбачать забезпечення прав та свобод. Різниця між правами та свободами не з’ясована навіть на теоретичному рівні праводержавознавства. Права особи можливо реалізувати лише в державі, оскільки це рабські відносини. Щодо свобод, то їх мають лише раби, оскільки свобода є лише одна, й вона не передбачає диктату, а отже держави. Вважаємо, що пов’язування держави та диктату з Богом є фанатизмом в його крайній формі. Оскільки людина є соціальною істотою фізичне існування якої пов’язане з іншими особами виникла ідея анархізму, що означає не відсутності установ, а тільки відсутність таких установ, яким змушують людей підкорятись з використанням насилля. В основу ідеї анархізму покладено положення, що свобода особи закінчується там де починається свобода іншого. Водночас, розвиток цивілізації передбачає узурпацію свободи особи для забезпечення такого розвитку, зокрема і розвитку гедоністичних прагнень. Особи які зробили моральний вибір щодо захисту свободи можуть в системі диктату забезпечити своє існування виключно жебрацтвом. Оскільки анархізм не передбачає паразитування на свободі інших осіб, в тому числі проституйованих до диктату, анархізм передбачає навчання особи певному мистецтву не проституйованого до диктату з метою забезпечення фізичного існування особи. Відтак, вільна особа має оволодіти певним мистецтвом для забезпечення свого фізичного існування, а так само має навчитись жебракувати. Звичайно, жебрацтво є приниженням особи, але це, на нашу думку, є краще ніж проституція. В цій роботі використовуються терміни в дещо іншому значенні, що відрізняється від прийнятої семантики. Мистецтво учасників правозахисної групи полягає в утримувати конфлікту між свободою та диктату у первинних рамках, щоб не допустити його ескалації, проводити конфлікт раціонально, фахово, з дотриманням оперативних принципів, що не виходять за рамки права війни. Проти диктату ми використовуємо засоби та водночас зброю самого диктату. Ми не погоджуємося з думкою Віктора Мусіяки що: ,,Жодних правових засобів боротьби з режимом немає”. Засобами боротьби з диктом є засоби самого диктату. Адже пряме фізичне насильство, що є архаїчним засобом боротьби проти диктату, й може використовуватись, на нашу думку, виключно за наявності загрози життю та здоров’ю особи, є капітуляцією перед диктатом, та використовується особами з мораллю рабів. Безумовно, будь-який прояв свободи який не пов’язаний з узурпацією свободи інших осіб, а так само спрямований на захист своєї свободи, нами ніколи не засуджувався та не засуджується. В даному випадку ми керуємося принципом дзеркальної відповіді диктату. Водночас, ми не заперечуємо право особи робити моральний вибір на користь диктату, оскільки завдяки агресії диктату на свободу здійснюється розвиток цивілізації як прояв розвитку гедоністичних прагнень особи. Вершиною гедоністичних прагнень є вродлива повія на гедоністичні прагнення якої працює цивілізація. За огляду на викладене, моральний вибір учасників правозахисної групи „Fingert&Law Corporation” є природнім. Декласовані особи, а саме люмпени, які в реальному житті поділяють філософію марксизму, водночас, вербально це заперечують або прагнуть свободи, рівності, братерства, займаються звичайною проституцією. В особи є три способи відношення до диктату: підкоритися, пристосуватися, захищати свою свободу. Лояльність передбачає підкорення та пристосування, а нелояльність передбачає захист свободи. Учасники правозахисної групи користуються надбаннями цивілізації яка побудована на диктаті, а відтак підтримують обмеження владного впливу держави сутність якої є ворожою до свободи, хоча держава може прикриватись лицемірством у вигляді пропагування ліберальних цінностей. Відтак, теперішні українці учасників правозахисної групи дратують за свою лицемірність, боязкість та невдячність. Ми солідарні з українцями XVII cт. які боролись за свободу. Держава, а відповідно диктат, за своєю сутністю вороже налаштована до свободи особи, але вона є необхідною, оскільки є відповіддю на порочність особи, яка прагне узурпувати свободу інших осіб, це правило справедливе і у відносинах між народами, адже воля до влади невід’ємно пов’язана з особою. Більшість індивідів які проживають на території України відзначаються любов’ю до влади, яка призводить до гедонізму, в тому числі до хтивості скотів, й ці явища взаємозалежні. Кожна держава прагне забезпечити лояльність до себе, а якщо особа не лояльна до держави то вона її карає та переслідує. Відтак, на закиди громадськості щодо суб’єктивності поглядів правозахисної групи повідомляємо, що наша діяльність є виявом свободи і не більше. З метою захисту життя та здоров’я від буйних марксистів учасники правозахисної групи ,,Fingert&Law Corporation” володіють вогнепальною зброєю з якою вміють поводитись, а так само володіють елементами рукопашного бою. Як відомо, у всі часи філософів соціум в особі держави та церкви переслідував, зокрема вбивав та катував у крайніх фанатичних формах, й за це ніхто публічно не вибачився, а тому філософи мають особливо дбати про свою безпеку. Далі буде...

                                                   “Fingert & Law Corporation”

Категорія: Життя групи | Переглядів: 166 | Додав: archinfo | Теги: американці, сіон, лицемірство українського суду, українці | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Березень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзі сайту
Заробіток в Інтернет
Пиши українською
 
 
Українська експертно-правова лабораторія Юрія Мачулянського © 2017
Конструктор сайтів - uCoz