- Перед нами, як перед представниками держави, учасниками законотворчого процесу, стоїть дуже складне завдання віднайти баланс між економічними інтересами крупних сільськогосподарських підприємств, дрібних фермерів та фермерів, які орендують значні сільгоспугіддя площею 60-70 тис. гектарів, - зазначив у виступі на міжнародному семінарі: «Ринок земель у контексті забезпечення вільного руху капіталу» перший заступник Голови Держземагентства Артем Кадомський. - Водночас ми повинні знайти шляхи для поліпшення життя населення, не допустити обезземелення селян, знищення сільського укладу життя, притаманного нашій країні.

Як показує світовий досвід, створення прозорого ринку земель і його регулювання державою є більш ефективним механізмом, ніж абсолютно вільний нерегульований ринок чи «тіньовий» ринок земель. Першим кроком держави на шляху виправлення ситуації із значною мірою криміналізованим обігом земельних ділянок як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення має стати прийняття законів України «Про державний земельний кадастр», «Про ринок земель», «Про консолідацію земель», «Про інвентаризацію земель» та низки інших нормативно-правових актів, основне завдання яких полягатиме у встановленні прозорих та зрозумілих правил гри на ринку.

Тому дискусія щодо запровадження та функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення за участю експертів із земельних відносин європейських країн, які пройшли певний шлях реформ у цій царині, була плідною та надзвичайно корисною.

Зокрема про механізм та етапи переходу до вільного ринку земель розповів учасникам семінару директор Департаменту управління землями Національної земельної служби Литви Алгіс Багдонас. Так, у Литві іноземні суб’єкти господарювання не можуть придбавати сільськогосподарську землю і лісові угіддя до закінчення 7-річного перехідного періоду, часові рамки якого визначено Угодою про приєднання Республіки Литва до Європейського Союзу. Виняток складають іноземці, які постійно проживали і займалися сільськогосподарською діяльністю у Литві щонайменше три роки та юридичні особи, інші іноземні організації, які відкрили у цій країні представництва або відділення.

Доповідач також зазначив, що Міністерство сільського господарства Литви звернулося до Європейської Комісії із проханням продовжити перехідний період ще на три роки – до 1 травня 2014 року. Як аргументи наведено такі факти: низька ціна на сільськогосподарські земельні ділянки, більший негативний вплив глобальної економічної кризи на сільськогосподарський сектор Литви у порівнянні з іншими країнами-членами ЄС, гірші фінансові можливості литовських агровиробників на відміну від іноземних суб’єктів господарювання, незавершена земельна реформа тощо.

Не менш цікавим для вітчизняних аграріїв є досвід Угорщини, про який учасникам семінару розповів директор Департаменту політики сільських територій Угорського дослідного інституту з сільськогосподарської економіки Заболш Біро.

За його словами, під час перехідного періоду після приєднання до ЄС Угорщина зберегла національне законодавство, яке обмежує купівлю угорської сільськогосподарської землі нерезидентами іноземними громадянами і юридичними особами.

Як і у Литві, заборона на придбання земель не поширюється на тих фермерів ЄС, які на законних підставах проживали в Угорщині принаймні три роки та займалися фермерством.

Законодавством цієї придунайської країни передбачено також інший спосіб прямого інвестування іноземного капіталу в угорське сільське господарство – іноземний інвестор може купити майнову частку у корпорації, яка використовує землю.

На сьогодні ринковий обіг земель в Угорщині збалансований. Він сягає 200-220 тисяч га на рік, що складає 3 відсотки загальної продуктивної землі. За останнє десятиліття середня ціна на орну землю у цій країні зросла втричі: від 600 євро/гa - до 1800 євро/гa. Але досі ринкова ціна набагато нижча, ніж у «старих» країнах-членах ЄС.

Загалом же в Євросоюзі ціни на орну землю у докризовий період неухильно зростали, особливо у нових країнах-членах ЄС. Так, в Латвії за 2003-2006 роки вони збільшились майже усемеро, з 500 євро до 3,6 тис. євро за 1 га, у Литві та Польщі – вдвічі, з 400 до 700 євро, та з 1,3 тис. до 2,4 тис. євро за 1 га відповідно.

В Україні ж зволікання протягом багатьох років з проведенням земельної реформи, постійне продовження мораторію на продаж землі призвело до стримування оптимізації сільськогосподарського землеволодіння та землекористування, концентрації більшої частини земель сільськогосподарського призначення у власності найменш економічно активної частини сільського населення, блокування процесів створення крупнотоварних господарств ринкового типу, зниження інвестиційної привабливості аграрного сектору, а відтак, як результат, і реалії сьогодення – де-факто у державі на ринку землі формуються низькі ціни. Це гальмуватиме розвиток аграрного сектора та стримуватиме економічний розвиток держави.

В обговоренні нагальних питань запровадження ринку земель на семінарі, організованому Єврокомісією та Держземагентством, активну участь взяли експерти з Латвії, Литви, Угорщини, Швеції, представники структурних підрозділів Держземагентства та територіальних органів земельних ресурсів, Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, асоціації «Земельна спілка України», громадських організацій «Ліга оцінювачів земель», «Комітет сприяння боротьбі з економічною злочинністю та корупцією», «Спілка землевпорядників України».

За матеріалами прес-служби Держземагенства