Національна кадастрова система – унікальна для України база різноманітної геопросторової інформації, тобто інформації про земну поверхню, рельєф та об’єкти на ній. Втім, кістяк кадастрової системи – найсвіжіша картографічна основа, складена на базі аерофотозйомок у рамках співпраці зі Світовим Банком. У чому унікальність картографічної основи, закладеної до Національної кадастрової системи (НКС)? Чим цінні сучасні ортофотоплани? Говорить директор Проекту Світового банку "Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру” Сергій Кубах. - Землевпорядники стверджують, що Національна кадастрова система, доступ до даних якої відкрито громадянам України з 1 січня 2013 року через Публічну кадастрову карту, створена на унікальній для нашої країни картографічній основі. У чому полягає ця унікальність? - Національна кадастрова система дійсно створена на найсвіжішій нині картографічній основі. Усе, що досі мала Україна, - це переважно топографічні карти, в основному 70-80-х років, масштабу 1:10 000 та дрібніше, де всі об’єкти – у вигляді умовних знаків. У 90-х роках карт створювалося дуже мало. Втім, і вони створювалися ще до розпаювання колгоспних земель. Чи варто говорити, наскільки неактуальними були вони для початку 2000-х? Аерофотозйомки для сучасних ортофотопланів почалися з 2005 року і велися до 2012-го. Врешті, у рамках проекту Світового банку "Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру” виготовлено актуальну та високоточну картографічну основу у цифровому форматі у вигляді ортофотокарт. Це дає можливість вповні користуватися отриманими даними. Йдеться, насамперед, про ортофотоплани масштабів 1:10 000; 1:5000; 1:2000. Ортофотоплани масштабу 1:10 000 було створено на всю територію України – на всі 602,7 тис. км2. Ортофотоплани масштабом 1:5 000 – на територію усіх населених пунктів, загалом на 57,2 тис км2. Ортофотоплани в масштабі 1:2 000 створено для міст із населенням до 200 тис мешканців та селищ – на територію 23,8 тис км2. Унікальність їх, насамперед, – у недоступній раніше точності. Саме ці ортофотоплани і є картографічною основою українського кадастру. Слід зазначити, що в рамках Проекту створено не лише ортофотоплани (тобто фотографічне зображення земної поверхні, трансформоване на площину), а й індексно-кадастрові карти у векторній формі – які показують межі земельних ділянок, що існують у базі даних кадастру. -А чи не можна було б використати Google Maps за основу українського кадастру, адже вони є у вільному доступі? - По-перше, карти Google зроблені на основі космознімків з різних супутників, у різний час з різними характеристиками, зокрема, із різною точністю – від 1 м до 20 м. Для цифрового формату карт використовується характеристика – "роздільна здатність", яка характеризує розмір найменшого елемента зображення на земній поверхні. Супутникові знімки не дають кращої роздільної здатності, ніж 0,6 м. Тоді як ортофотоплани, зроблені в рамках Проекту, дають роздільну здатність від 0,15 м (у населених пунктах) до 0,5 м. Це дозволяє говорити про точність, достатню для гарантування прав власності на землю. По-друге, Google Maps – це програмний продукт та інформація, які захищені авторськими правами. Подивитися карти може будь-хто. Але використовувати їх можна лише за певних умов і на платній основі. Ортофотоплани, виготовлені в рамках Проекту Світового банку "Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру”, мають кращі характеристики і є власністю держави. В "Умовах користування" Google Maps компанія Google Maps декларує, що не гарантує ні точності, ні повноти інформації. Отже, ці карти не можуть слугувати основою для кадастрових даних. Карти Google не мають юридичного статусу для системи кадастру. Використання ортофотопланів у якості картографічної основи – це найкраще рішення з точки зору точності даних, повноти інформації та ефективного використання коштів. - Але ж користувачі Публічної кадастрової карти бачать не ці високоточні знімки? -Публічна кадастрова карта, яку ви бачите в інтернеті, містить ортофотоплани, виготовлені в рамках Проекту. Для швидкодії роздільну здатність їх трохи зменшено. -Чи не входить висока точність ортофотопланів у суперечність з режимами секретності, що зазвичай стосувалися картографічних матеріалів? - Дійсно, такі карти зазвичай перебували у режимах секретності або службового користування. Проте зараз у відносно вільному доступі є й матеріали, і технічне оснащення, які роблять такі "режимні" підходи позбавленими сенсу. Втім, до останнього часу саме "режимні" підходи залишалися зафіксованими у нормативно-правових актах. Реалізувати завдання Проекту з побудови електронного кадастру та забезпечення вільного доступу про землі для громадян було неможливо, не ліквідувавши таку невідповідність. Врешті, було внесено зміни у законодавство, у документи, що регламентують режими секретності та службового користування. З ортофотопланів, зроблених у рамках Проекту, усілякі режими знято. Вони є у вільному доступі на Публічній кадастровій карті. - Для чого на Публічній кадастровій карті, окрім сучасних, є старі радянські карти з іще радянськими назвами міст? - Для навігації програмне забезпечення Публічної кадастрової карти використовує доступні в інтернеті карти, в тому числі і масштабу 1:100000 ще радянських часів, - але вони не є складовими системи кадастру.
