За відсутності капіталізму в Україні як пострадянській та малорозвитковій країні з мертвим капіталом в активних людей є лише два виходи. Перший вихід це емігрувати з України у країни живого капіталу на Заході.

Ми вже зазначали, що в Україні та подібних до неї країнах капіталізму немає. Однак проблема полягає в тому, що відсутність капіталізму означає режим бандитизму або клептократії. Навіть якщо людина не поділяє світогляду бандитів вона однаково живе в бандитському середовищі. Оскільки людина не є автономною істотою то змушена взаємодіяти з бандитизмом. Відтак наша громадська організація поділяє ідеологію анархо-синдикалізму. Ми також не є автономними, а тому нам доводиться взаємодіяти з бандитизмом.

В Україні ми не боремось з капіталізмом. Таке твердження для багатьох може видатись дивним, оскільки заявлена ідеологія недержавної філософської школи філософії та соціології права громадської організації "Рівненський клуб "Правовий всеобуч" є український анархо-синдикалізм. З капіталізмом можна боротись в країнах де капіталізм функціонує.

Дуже часто ми запитуємо себе: чому за 29 років незалежності Україна так і не змогла стати демократією та ринковою економікою європейського зразка? Чому досі не подолана корупція? Скільки можна тупцювати на місці і, головне, - чому ми це робимо? Для того, щоб отримати відповіді на ці питання, варто розглянути ті трансформаційні виміри, через які належить пройти Україні.

Якщо поглянути на мапу Інґлегарта Україна перебуває в лівому куті. Тижневик "Український тиждень" зазначає: "Утім, значно важливіше те, що цінності — далеко не єдиний чинник історичного успіху чи неуспіху конкретних країн. Наприклад, у минулому десятилітті за рівнем традиціоналізму Україна була співставна з Францією, але разючу відмінність рівнів політичного й економічного розвитку годі пояснити лише тим, що у Франції переважали цінності самовираження, а в нас — виживання. Хоча б тому, що Франція — колишня колоніальна імперія, а Україна лише три десятиліття тому перестала бути колонією, менш ніж сто років тому пережила і тоталітарний комунізм, і геноцид. Те саме стосується, наприклад, Руанди й Туреччини, які були близькими сусідами на культурній мапі, проте мали абсолютно різну економічну й політичну ситуацію".

Чому в Україні неможливо придбати button box (Ірландський аккордеон)? Найцікавіше те, що такий музичний інструмент не надсилається до України, якщо ви захочете придбати його в іноземних інтернет-магазинах. В континентальній Европі продаються мелодіони, які за тональністю не відповідають button box. В Україні в переважній більшості продаються так звані "хромки" ідею яких московити спиздили у німців.

Як відомо, в Україні цінності виживання значно переважають цінності самовираження. Крім того не відбувається рух в бік секулярно-раціональних цінностей. В Україні навіть більше виживають аніж в мордорі. Деякі люди вважають, що для зміни цінностей українців необхідний економічний розвиток. Зазначається, що за рівнем традиційності Україна в минулому була на рівні Франції. Водночас, економічний розвиток приваблює мігрантів. А от для цього у владі мають бути націоналісти для встановлення міграційних правил.

Ми почули поздоровлення Президента України Зеленського В.О. з нагоди дня Гідності та Свободи в якому він повідомив, що громадяни України мають захищати Україну. Ми не заперечуємо, що громадяни України мають обов'язок захищати країну зі зброєю в руках.

На телеканалі Еспресо ми знайшли кремлівську пропаганду щодо походження гармоні у публікації "Запозичені символи Росії: від личаків до самовару". Зокрема зазначено: "Широко поширена думка, що "русская гармонь" була винайдена в Німеччині, на початку XIX століття. Однак є й інші дані. Зокрема панує думка, що перша гармонь з'явилася в Санкт-Петербурзі в 1783 році стараннями чеського інженера Франтішека Кіршніка." Така позиція є кремлівською пропагандистською калькою.

В мережі ми наткнулися на публікацію підготовлену за матеріалами дисертаційного дослідження «Спільна зовнішня та безпекова політика ЄС як чинник впливу на безпекові інтереси України» під керівництом професора Олександра Литвиненка під назвою "Чому Україна слабка держава, чому нам так важко? Ми долаємо наслідки колоніалізму". Міф про слабку державу доволі таки поширений. Як українські анархісти ми не можемо зрозуміти в чому проявляється слабкість держави. Якщо розглядати державу як апарат примусу та насильства то Україна доволі така сильна країна. За рівнем підлості та лицемірства держава Україна попереду всієї планети.