Так, в розділі прикінцевих положень вищезазначеного закону, який, до слова, займає добру третину закону, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 № 1699-III, а відтак і ст.ст. 21, 22, в яких висвітлювались питання щодо регіональних та місцевих правил забудови.

В Законі України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” відсутнє поняття регіональних та місцевих правил забудови, а в прикінцевих положеннях цього закону зазначено про вилучення поняття регіональних та місцевих правил забудови із Законів України ,,Про основи містобудування” від 16.11.1992 № 2780-XII, ,,Про місцеві самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР, ,,Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 № 687-XIV, ,,Про благоустрій населених пунктів” від 06.09.2005 № 2807-IV.

Разом з тим, в Земельному кодексі України зазначені зміни не відобразились, а тому в ч.2 ст. 136 Земельного кодексу України зазначено ,,добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.”, як кажуть, без коментарів.

Однак не падайте, на цей час залишаються чинними Типові регіональні правила забудови, затверджені наказом Держбуду України від 10.12.2001 № 219, й від Мінрегіонбуду немає жодного натяку про подальше використання зазначених правил.

За вищезазначеної ситуації постає питання щодо чинності правил забудови прийнятих органами місцевого самоврядування. Адже, відповідно до ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території, а самі рішення мають відповідати законам та Конституції України. За таких обставин, ми мали б спостерігати масове прийняття рішень про втрату чинності правилами забудови, а на разі спостерігаємо штиль.

Згідно правої теорії спеціальні закони, а таким є Закон України ,,Про регулювання містобудівної діяльності”, мають перевагу над іншими нормативно-правовими актами, і тому мають неухильно виконуватися. В зазначеному законі відсутні поняття регіональних та місцевих правил забудови, а відтак регіональні та місцеві правила забудови які установлюють загальний для територій і населених пунктів порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок, мають бути визнані такими, що втратили чинність. Зазначені питання покликаний вирішувати Закон України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” та відповідні підзаконні нормативно-правові акти прийняті на виконання цього закону.

Містобудівне законодавство на наших теренах вже давно не відзначається узгодженістю, однак такі значні суперечності спостерігаються чи не вперше з за час незалежності держави.