В країнах пострадянських, розвиткових, та країнах третього світу капіталізму немає. Капітал є, а капіталізму немає. До таких країн належить Україна де капітал мертвий. Як кажуть деякі письменники всі країни мертвого капіталу є країнами мертвих душ. Наслідком мертвого капіталу є іллегалізм. З огляду на вищезазначене журналісти тижневика "Український тиждень" в негативній конотації пишуть, що люди нікому не довіряють, всіх вважають злодіями та брехунами, або ж звичайними бандитами. Слабою втіхою є те, що всі розвинуті капіталістичні країни були свого часу у такій самій ситуації як Україна зараз. Безумовно, це не означає, що капіталізм хороша система. Просто для держави життєздатної альтернативи не існує. З капіталізмом пов'язано створення життєздатних державних інститутів, яких в Україні немає. Процес створення державних інститутів займає декілька поколінь. Крім того в Україні не сформована етнічна нація. Більшість людей вважає себе в першу чергу громадянином України. Однак громадянами України є відверті українофоби, які нерідко вбивають за українську мову. Відтак, щоб боротися з капіталізмом в Україні треба бути людиною без клепки. В Україні капіталізму немає. Ми звичайно розуміємо, що ідеальним суспільством є анархія, яка для держави не підходить. Однак для створення анархії має принаймні бути моноетнічне суспільство. Раси та національності є об'єктивною реальністю, якби хто до цього не відносився. Національності та раси мають свої інтереси, зокрема мовні. Навіть якщо умовно відкинути раси та національності існує фізіологічна нерівність людей. Ідеальне суспільство недосяжне. Відтак будь-яка ідеологія є недосяжною утопією. Відтак в Україні потрібно людям ставити питання не про те як вони відносяться до анархії, а ставити питання як вони відносяться до капіталізму.

Рівненський клуб "Правовий всеобуч"