Будівельну галузь продовжують ігнорувати не тільки інвестори, а й держава.
У 2010 році бюджетне фінансування проблемного сектора чиновники вирішили урізати. Зокрема, постраждала програма доступного житла. З її допомогою уряд розраховував звести частину недобудов з готовністю на 70% та забезпечити замовленнями найбільш сумлінних забудовників.
Програму Мінрегіонбуду довелося принести в жертву на вимогу МВФ про скорочення дефіциту бюджету. Як відомо, Кабмін та парламентарі успішно впоралися з цим завданням.
Скорочення бюджетних "дірок" коштувало будівельникам майже 600 мільйонів гривень. Заплановані 1,04 мільярда гривень після секвестру зменшилися до 390 мільйонів.Заплановані Мінрегіонбудом обсяги фінансування програми доступного житла на 2010-2017 роки, мільярди гривень.
При цьому голову профільного міністерства Володимира Яцубу не дуже засмучує такий розвиток подій. Міністр вже встиг підрахувати, скільки можна буде залучити додаткових коштів від населення, а саме - від черговиків.
Від громадян, які потребують соціального захисту, він сподівається отримати 910 мільйонів гривень. За його задумом, 30% вартості квартири має сплатити держава, а більшу частину в 70% - фінансово спроможні черговики.
Така схема, вважає керівник Мінрегіонбуду, дозволить придбати 3 тисячі квартир загальною площею 203 тисячі квадратних метрів уже до кінця 2010 року.
Утім, після президентських виборів влада оголошувала дещо інші плани. Поряд з програмою доступного житла урядовці обіцяли ринку 2 мільярди гривень від Державної іпотечної установи та пільгове кредитування забудовників з боку НБУ.
Амбітні плани Яцуби на початку його роботи у міністерстві передбачали завершення будівництва 459 об'єктів на 50 тисяч квартир. Для добудови цих помешкань необхідно було більше 5 мільярдів гривень.
Як не дивно, голова Кабінету міністрів Микола Азаров підтвердив можливість  надання такої суми. "У принципі, цифра пасивна. Я думав, там щось істотніше, а 5 мільярдів - цілком реальна цифра. Скажемо прямо: гроші є", - запевняв тоді журналістів та керівників будівельних компаній головний урядовець.
Де є гроші, досі незрозуміло. Останні скорочення свідчать про протилежне.
Варто зазначити, що обіцянки прем'єра нагадують стиль його попередниці, яку він так полюбляє критикувати. У 2009 році Юлія Тимошенко також провіщала, що будівельна галузь за рахунок державних програм зможе залучити близько 4 мільярдів гривень, але підсумкова сума виявилася майже удвічі меншою.
Пусті обіцянки можновладців доповнюються й акцентами на даних, які не відображають реальних надбань будівельної галузі у 2010 році.
Зокрема, у тому ж "Урядовому кур'єрі" наголошується, що приріст обсягу інвестицій у житлове будівництво має позитивну динаміку - лише у січні-травні цей показник зріс на 15,3%, а темпи приросту будівництва перевищили 14%.
Однак чиновники уникають оприлюднення інформації щодо обсягів будівництва, які за перше півріччя знизилися на 19,3% порівняно з кризовим 2009 роком. Це чи не єдина галузь, яка не може похвалитися зростанням відносно 2009 року.
Вивести первинний ринок нерухомості з пригніченого стану навряд чи вдасться за рахунок державної підтримки. Основним джерелом, вважають експерти, можуть бути тільки кошти населення, але і тут без участі держави не обійтися.
"Треба підтримувати весь реальний сектор економіки, малий і середній бізнес - там основний споживач. А сьогодні 60% офісних площ у Києві пустує", - наголошує президент Союзу фахівців з нерухомості України Олександр Рубанов.
На його думку, виділення коштів на програму доступного житла - це більше вирішення соціальних проблем, а не економічних.
Утім, ефективність соціальної допомоги теж сумнівна. Так, за даними Мінрегіонбуду, на початку 2010 року в країні було зареєстровано майже 1,2 мільйона сімей та одиноких громадян, які потребують житла.
При цьому першими у чергах на покращення житлових умов перебувають громадяни, прийняті на квартирний облік на загальних підставах ще 1976 року, на першочергове отримання житла - 1983 року, позачергове - 1986 року.
Які ж тоді функції виконують подібні програми? Адже відновити передкризові темпи будівництва за рахунок обмеженого планового фінансування теж неможливо.
За словами аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Олександра Жолудя, держпрограми особливо не впливали на ринок і в попередні роки. "Будівництво за рахунок бюджетних коштів завжди становило незначну частку від загальної кількості побудованих площ", - запевняє експерт.
Скільки потрібно коштів, щоб "поставити на ноги" напівмертву галузь, не знають навіть учасники ринку. Так, керівник будівельної компанії "XXI століття" Лев Парцхаладзе після роздумів окреслив цю заповітну суму "десятками мільярдів".
Він упевнений, що Україна може втілити в життя американську модель боротьби з кризою через будівництво. "Їм вдалося одночасно працевлаштовувати людей та інвестувати в економіку. У нас цього нема", - вважає Парцхаладзе.
Однак Жолудь скептично оцінює перспективи реалізації американської моделі в Україні. "Якби не "порізали" будівництво, довелось би "різати" щось інше. Значить, інші програми мали більше покровителів серед депутатів", - підсумував Жолудь.