Меню сайту
Категорії каталога
На часі [1039]
Тенденції [174]
Провідники диктату повідомляють [71]
Погляд [174]
Життя групи [120]
Технології [7]
Люди дії [8]
Корисні поради [16]
В цьому розділі можна ознайомитись з різними корисними порадами
Форма входу

+ Український Тиждень. Новини

Інформаційна картина дня від українського часопису "Тиждень".

добавить на Яндекс
З ПИТАННЯ РОЗМІЩЕННЯ БАНЕРНОЇ РЕКЛАМИ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ТЕЛ.0685860339
Головна » 2014 » Квітень » 23 » Чому самі жінки не спростовують верховного становища чоловіків?
16:03
Чому самі жінки не спростовують верховного становища чоловіків?

Жоден суб'єкт сам нізащо не визнає своєї другорядності. Так не буває, щоб хтось визнав себе Іншим, а когось — Першим. Ми визначаємо Іншого щодо самих себе. Якщо ж Інший не стає для себе Першим, це означає, що він цілком підпав під чужий вплив. І все ж: звідки у жінки така покірливість? В історії людства є багато прикладів, коли впродовж більш-менш тривалого періоду одній категорії людей вдавалося цілком підкорити собі іншу. Так трапилося, головно, через кількісну перевагу: більшість підвертала під себе меншість, пригноблювала її. Проте жінки не складають меншості, як, скажімо, негри або євреї в Америці: жінок стільки ж на землі, скільки й чоловіків. Є також і такі приклади: дві спільноти людей жили до певного часу незалежно, визнаючи взаємну автономність. Та згодом внаслідок якоїсь історичної події сильніші підкорили слабкіших. Проілюструємо це хоча б такими датованими історичними фактами: вимушене розселення євреїв по діаспорі, завезення негрів до Америки, колоніальні завоювання тощо. Але в цьому разі у пригноблених було якесь минуле, якась пам'ять: у них є спільність минулого, традицій, подеколи релігії та культури. В такому контексті порівняння Бебеля жінок з пролетаріатом почасти слушне: пролетарі, як і жінки, не складають кількісної меншості і ніколи не являли собою відособлену спільноту. Становлення пролетаріату як класу, його місце в суспільстві — це наслідок не якоїсь окремої події, а всього ходу історичного розвитку. Отже, пролетаріат як клас існував не завжди. А жінки, на відміну од пролетаріату, були від самого світанку людства. Однак через свої фізіологічні особливості, психічний склад вони з прадавніх часів підкорялися чоловікам. Їхня залежність — це не результат якихось еволюційних метаморфоз чи якоїсь події: вона не набута. Отож, другорядність жінки не має конкретної причини, може саме через це вона й сприймається як абсолют. Ситуація, що виникла й склалася за певного часу, може згодом змінитися: історія негрів на Таїті, з-поміж інших, чудово підтверджує цю думку. І навпаки, становище, породжене самою природою, здається не змінним. Проте насправді природні чинники можуть мінятися так само, як і історичні. Якщо жінка вдовольняється роллю другорядного начала, то тільки через те, що сама цього прагне. Пролетарі кажуть про себе— ,,ми”. Те ж саме кажуть негри. Таким чином вони заявляють про себе як суб'єкти і мають за ,,інших” буржуа та білих. Жінки ж, за винятком абстрактних декларацій на з'їздах чи конгресах, ніколи не кажуть ,,ми”. Повторюючи за чоловіками загально вживане слово ,,жінки”, вони аж ніяк не претендують на роль повноправного Суб'єкта. Жінки лише вдають, що здатні до активних дій. Вони спромоглися здобути тільки те, чим залюбки погоджувалися поступитися їм чоловіки. Вони нічого не брали своїми руками, а лиш одержували з чужих рук. А все тому, що в жінок немає дійових засобів, аби об’єднатися в одну-єдину монолітну спільність, яка б чинила опір чоловікам. Вони не мають того, що єднає— минулого, історії, релігії, бракує, як у пролетарів, трудової солідарності і спільності інтересів. Жінкам бракує навіть тієї просторової скупченості (місць проживання), яка є в резерваціях американських негрів, єврейському гетто, робітничому передмісті Сен-Дені або на заводах Рено і яка б сприяла їхньому об'єднанню в товариства. Жінки живуть розпорошено серед чоловіків. З більшістю з них — чи то з батьком, чи то з чоловіком — вони поєднані спільністю домашнього вогнища, роботи, економічних і соціальних інтересів набагато тісніше, ніж із жінками. Вихідці з буржуазних родин солідаризуються з чоловіками-буржуа, а не з робітницями, білі жінки — з білими чоловіками, а не з негритянками. Пролетаріат міг би поставити за мету знищити правлячі класи. Якийсь фанатичний єврей або негр міг би плекати мрію — оволодіти секретами атомної бомби і залишити з усього людства лише євреїв або негрів. Але жінка навіть уві сні не може припустити, аби якимось чином знищити чоловіків. Отож скажемо відверто: зв’язок, що поєднує жінку з її гнобителем, не можна порівняти із жодною іншою подібною залежністю. Це при тому, що переважна більшість чоловіків є звичайними свинями.

                                                    "Fingert & Law Corporation"

Категорія: Погляд | Переглядів: 525 | Додав: archinfo | Теги: оскарження чоловічого привілею | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Квітень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Друзі сайту
 
 
Українська експертно-правова лабораторія Юрія Мачулянського © 2024
Конструктор сайтів - uCoz