Адреса: Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Контрактова площа, вул. Григорія Сковороди,2, Староакадемічний корпус, перший поверх

Наукова конференція «Протест і місто» організована Центром дослідження суспільства, журналом соціальної критики «Спільне» разом із Науково-дослідним центром візуальної культури Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Станом на 2008 рік уже половина населення світу проживає у містах. Стрімку урбанізацію вважають одним з основних соціальних процесів сучасності, а самі міста відіграють ключову роль у неоліберальній реструктуризації. Урбанізація настільки пов’язана з капіталістичним розвитком, що зрозуміти місто великою мірою означає зрозуміти неолібералізм і навпаки. Результати переходу до постіндустріальної постфордистської економіки, за словами Девіда Гарві, «відображені в просторових формах наших міст, в яких зростає питома частка фортифікованих територій, закритих спільнот і приватизованих публічних просторів, що перебувають під постійним наглядом». Гарві пише про перехід до «підприємницької» (entrepreneurial) моделі управління містом. Ця модель передбачає конкуренцію між містами та партнерство між місцевою владою і бізнесом (private-public partnership), в результаті якого прибутки отримують приватні компанії, а видатки стають суспільними. Це тільки деякі з рис нового обличчя міста.

На початку 90-х років ці глобальні процеси набули актуальності і для Східної Європи та зокрема України. Наші міста так само зіткнулися з проблемами деіндустріалізації, приватизації і комерціалізації публічного простору і намагаються влитися в світову міжміську конкуренцію, хоча, безперечно, пострадянський простір має свою специфіку. Конференція «Протест і місто» має на меті проаналізувати конкретні проблеми українських міст: містобудівної політики, аварійних будинків, сміттєзвалищ, громадського транспорту, проблемних та маргіналізованих територій. Нас цікавлять також приклади «політики знизу», адже міські протестні ініціативи останнім часом все частіше заявляють про себе та своє «право на місто». До дискусії ми закликаємо і митців, що прагнуть брати участь у (пере)формуванні міського простору і сприймають міський простір як майданчик для творчості, як об’єкт соціальної та політичної критики, вираженої за допомогою художніх засобів.

Фотопроект «Гоголівська 32»

На вулиці Гоголівській 32-А, в історичному центрі Києва, розташований аварійний будинок, де люди вимушені жити в комунальних квартирах, чекаючи на відселення вже більше двадцяти років. Це лише один з численних прикладів порушення базового права людини на житло. Декому з мешканців вдалося покинути цей дім, але ті, хто не має фінансової можливості знайти житло деінде, живуть тут і нині. Вони регулярно пишуть листи міській владі, ініціюють громадські слухання й акції протесту, але їхні вимоги лишаються без відповіді.

Усі комунікації в будинку вже давно вийшли з ладу; стелі, підлоги і стіни прогнили, покрилися грибком і можуть розвалитися будь-якої миті; декілька родин проживає у комунальних квартирах в умовах перенаселення. Після того, як на одну з жінок уночі обвалилася стеля і зламала їй ключицю, деякі мешканці встановили над ліжками саморобні дахи для захисту. Також вони регулярно перевіряють стелю на наявність нових тріщин і підпирають палицями там, де вона ризикує обвалитися. Навіть найбуденніші домашні обов’язки часто становлять труднощі. Головна героїня фото(проекту померла через хвороби, зумовлені незадовільними житловими умовами.

На фото ми бачимо людей, чиї біографії тісно переплетені з умовами існування. Їхнє життя, їхні звички складалися не стільки особистими вподобаннями, як радше обмеженнями чи обов’язками, які на них накладав півзруйнований будинок. На фотографіях майже неможливо показати, до якої міри важкі життєві умови створюють біографію, до якої міри вони здатні насичити життя. Метою цього тривалого фотопроекту є звернути увагу широкої громадськості на ситуацію мешканців як будинку 32-А на вулиці Гоголівська, так і багатьох інших подібних будинків. Осмислення соціальної катастрофи, що відбувається в Україні, необхідне для того, щоб розпочалися зміни і боротьба мешканців за їх право на гідні умови існування закінчилася перемогою.

Євгенія Бєлорусець понад три роки фотографувала мешканців цього будинку, їхній побут і відпочинок, інтер’єри їхніх квартир. Фотопроект «Гоголівська 32» було відзначено цього року престижною нагородою від британського Королівського фотографічного товариства і газети «Гардіан».

Понеділок, 22 листопада – УЯВНЕ МІСТО

Початок о 18:30

Тамара Злобіна – Проговорюючи міський простір

к. філос. н., дослідниця, експертка Гендерної експертної платформи ГІАЦ "Крона”, ініціаторка проекту "Фемінізм це …”, редакторка мистецького відділу журналу соціальної критики "Спільне”.

Я презентую проект, реалізований художницею Єленою Хол (Оленою Карасюк) на резиденції CHIOSK в Кишиневі, Молдова, за мого кураторства. "Проговорюючи міський простір” – проект-дослідження, що передбачав фотографування, подорожі містом, розмови з його мешканцями, заповнення анкет з питаннями про житловий і громадський простір, форми власності, значимі місця Кишинева. Ці матеріали стали основою відео-дискусії, що демонструвалась у фінальному перформансі, під час якого перекладач записував репліки румунською на картках, а публіка дописувала власні відповіді. Таким чином, ми намагались зрозуміти зміни, які відбулись з містом за останні двадцять років, вловити ключові ознаки неолібералізації міського простору та прослідкувати реакцію публіки на озвучення цих змін.

Надія Парфан – Графіті: виробництво простору у пострадянському місті

магістр соціології та соціальної антропології Центрально-європейського університету, аспірантка кафедри культурології НаУКМА

На основі робіт Лефевра та Бурдьє аналізується питання виробництва простору та споживання простору, а також розглядаються конкретні просторові практики молодіжних субкультур, та їхній символічний капітал на матеріалі візуального аналізу київських графіті та етнографічних досліджень (інтерв’ю з київськими графітниками)

Анастасія Денисюк – Сприйняття міського середовища: особливості та потенціал аналізу

аспірантка ХНУ ім. В.Н.Каразіна, соціологічний факультет, аналітик департаменту досліджень, Бюро Маркетингових Технологій, м. Київ

Як відбувається конструювання міського простору? Яким є потенціал мешканців у процесі конструювання? Як сприймається міський простір мешканцями міста? Як структурований міський простір в уявленнях мешканців (на прикладі м. Харкова)? Морфологія міста: потенціал соціологічного аналізу Морфологічні одиниці: аналіз кейсів (на прикладі історичних районів м. Харкова – ХТЗ та Салтівки). Автори, до яких звертаємось при аналізі міського середовища: А. Шютц, Т. Бергер та П. Лукман, П. Бурдьє, Д. Замятін. Матеріал, що аналізується: емпіричною базою є матеріали 6 фокусованих групових інтерв’ю з мешканцями м. Харкова та 20 напівструктурованих інтерв’ю з мешканцями районів ХТЗ та Салтівка.

Вівторок, 23 листопада – МИСТЕЦТВО ВУЛИЦЬ

Початок о 18:30

Олександра Ненько – М’які тактики спротиву в публічному просторі міста

аспірантка факультету соціології КНУ імені Тараса Шевченка, старший лаборант лабораторії прикладних досліджень факультету соціології КНУ імені Тараса Шевченка.

Феноменологія «освоєння» та «привласнення» міського простору, створення інтерпретацій та здійснення практик, опозитивних конвенційним, загальновизнаним схемам та паттернам; створення «інтимного» простору в публічному просторі міста, де останній підпорядкований інституціональним дискурсам середовища (М. Фуко, Ф. Джеймісон), системі «символічної домінації» (П. Бурдьйо). «М’якими тактиками» (за терміном М. де Серто) ми називаємо неорганізовані, особистісні практики сприйняття, інтерпретації та освоєння публічного простору міста, які в сукупності утворюють досвід повсякденного протесту городян. Серед них ми розглянемо: особливий погляд городянина (Г. Зіммель), практика фланерства (В. Беньямін, Р. Сеннетт, М. Фезерстоун, Г. Дебор), інтимна метафоризація простору та особистісні поза-домінантні паттерни споживання (М. де Серто), прив’язаність до спільних символічних місць (Л. Тевено).

Наталя Мусієнко - Public Art в контексті забудовних війн Києва початку 21 ст.

к. філос. н., старший науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, активістка громадської ініціативи Кияни проти руйнації Києва

Забудовні війни, що позначають цілий період у новітній історії Києва й інших українських міст, є поширеним у світі явищем. Вони пов’язані з проявом злочинних угрупувань, виникнення та діяльність яких зумовлено падінням авторитету державних установ і недостойним виконанням ними владних повноважень, а також надмірною бюрократизованістю влади.

Art in the public interest - новий жанр у public art, фокусується перш за все на соціальних проблемах. В доповіді буде акцентовано роль public art у боротьбі за збереження історико-паркового обличчя Києва зокрема, на прикладах буферної зони Софії, Олександрівської (Жовтневої) лікарні, а також станції метро Театральна.

Ольга Брюховецька - Пряме вуличне кіно в Японії 1960-х

к. філос. н., доцент кафедри культурології НаУКМА, співзасновниця Науково-дослідного центру візуальної культури НаУКМА.

У фільмі Нагіси Осіми «Історія, розказана після Токійської війни» (1970), що рефлексує стосовно ситуації лівого руху в Японії 1960х, головний акцент зроблено на співвідношенні мистецтва і активізму, зокрема так званого «прямого кіно», яке документує вуличні протести як засіб поширення ідей лівого руху. Нещодавно Юріко Фурухата висунула інтерпретацію цього фільму як пародії на «ландшафтну теорію» (Fukeiron), помилково ототожнюючи його із «актуальністю» раннього кіно. Слід проставити під сумнів таку інтерпретацію та проаналізувати спроби поєднати «формалізм» ландшафтної теорії (візуальна грамотність, рефлексування щодо власного бачення) та вуличного активізму в проекті прямого вуличного кіно.

Середа, 24 листопада – ПОЛІТИКА І ПОЛІТЕКОНОМІЯ УКРАЇНСЬКОГО МІСТА

Початок о 18:30

Презентація журналу соціальної критики «Спільне», випуск 2: Трансформації міського простору

Віталій Атанасов – Неолібералізм як нормалізація житлової кризи

Журналіст, активіст

Житлова політика в пострадянській Україні проводилася відповідно до неоліберальних принципів. Притік інвестицій утворив спекулятивну бульбашку та підняв ціни на житло, які залишаються недоступними для переважної більшості громадян. Унаслідок кризи 2008-2009 рр. бульбашка на ринку нерухомості лопнула і капітал перемістився на інші ринки. Тепер приватні будівельні компанії потребують державної підтримки для порятунку від банкрутства та збереження прибутків. Якісне житло залишається недоступним для більшості мешканців. Розв’язок проблеми може лежати лише в повному запереченні неоліберальної логіки.

Інна Совсун та Світлана Цуркан - Неусвідомлене місто: київська містобудівна політика

Інна Совсун – старший викладач кафедри політології НаУКМА, активістка ініціативи «Збережи старий Київ», експерт з освітніх проблем Центру дослідження суспільства

Світлана Цуркан – культуролог, активістка ініціативи «Збережи старий Київ», координатор моніторингу протестних і репресивних подій Центру дослідження суспільства

Виступ є намаганням осмислити процеси, що відбуваються у містобудівній політиці Києва через аналіз документів, заяв, рішень тощо, а також на базі власного досвіду як учасниць громадянської ініціативи «Збережи старий Київ». Основою для аналізу взято розробку нового Генерального плану як критично важливого документу, що покликаний регламентувати розвиток міста на подальші двадцять років. Новий Генплан розглядається як симптом, що дозволяє оцінити стан сучасного урбаністичного процесу в Києві з точки зору поняття «просторової справедливост» та «учасницької демократії».

Четвер, 25 листопада – ПОЛІТИКА ЗНИЗУ: МІСЬКИЙ ПРОТЕСТ

Початок о 18:30

Роман Цибрівський - Центри міст для заможних: Спостереження з усього світу, Мовчазний протест з Токіо, та Деякі свіжі міркування щодо Києва

Професор географії, урбаністичних студій та азійських студій в унтіверститеті Темпл, Філадельфія, США; 2010-2011 – перебуває в Києві, НаУКМА, каф. соціології, як дослідник в рамках Програми Академічних обмінів ім. В. Фулбрайта. Він є експертом із соціальних аспектів урбаністичних реструктуризацій та розвитку міст світу, зокрема - Японії та деяких інших частин Східної Азії і Південно-Східної Азії. Також працював у Північній та Південній Америках. Він є автором книжок про Токіо, де прожив 12 років. Зараз пише книжку про Київ, робоча назва: Нелегкий вибір для Києва: Ідентичність, простір та суспільство у столичному місті України.

По всьому світі у центрах міст ми спостерігаємо тенденції апропріацій простору на користь багатих від малих підприємців та корінних мешканців. Можна виокремити як мінімум чотири категорії специфічних характеристик таких просторових переструктурувань, незалежно від того, де це відбувається. Йдеться про: (1) інтернаціональність; (2) поза-історичність; (3) егоїстичність; та (4) одержимість контролем та безпекою. Ми розглянемо приклади з декількох країн, включно із районом Токіо, де іноземці, але не японці, висловили свій мовчазний спротив. Ми також сподіваємось прив’язати цю дискусію до тих змін урбаністичного середовища, що останнім часом відбуваються в Києві.

Володимир Іщенко та Оксана Дутчак – «Право на місто» або точкові протести проти точкових забудов? Дилеми міського руху на прикладі ініціативи «Збережи старий Київ»

Володимир Іщенко – керівник моніторингу протестних та репресивних подій Центру дослідження суспільства, головний редактор сайту Commons/Спільне (commons.com.ua), старший викладач кафедри соціології НаУКМА

Оксана Дутчак – магістр соціології і соціальної антропології Центрально-Європейського університету, координатор моніторингу протестних та репресивних подій Центру дослідження, суспільства

Протести проти точкових забудов уже давно не рідкість в Україні. Переважно вони проводяться місцевими ініціативними групами проти конкретних будівельних компаній піднімаючи переважно місцеві проблеми. Чи є перспективи появи в Україні масового руху за «право на місто», який би піднімав питання прямого контролю громадян як над політикою розвитку міста, так і над відповідними економічними потоками? Ми проаналізуємо випадок ініціативи «Збережи старий Київ» – однієї з найуспішніших низових, орієнтованих на тактику прямої дії, антизабудовних ініціатив та чому вона не змогла виробити вимоги «права на місто».

Олексій Вєдров – Про причини протесту в харківському парку Горького та його (тимчасової?) поразки

Філософ, публіцист. Випускник Національного університету «Києво-Могилянська академія», аспірант відділу соціальної філософії Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України.

Протест проти будівництва дороги в харківському парку Горького акумулював найрізноманітніші конфлікти, характерні для харківської громади. Це давало сподівання на участь критичної маси харків’ян(ок) із подальшим висуванням більш широких вимог. Та поки що так не сталося, і протест більшості мешканок і мешканців міста залишається пасивним. Чи можна це якось пояснити, не обмежуючись простою констатацією, мовляв, такі вже вони, ці харків’ян(к)и?

П’ятниця, 26 листопада – МІСЬКІ КОНТРАСТИ І МІСЬКІ ПРОБЛЕМИ

Початок о 17:00 – відкриття виставки Євгенії Бєлорусець «Гоголівська 32»

Анастасія Рябчук – Руйнування повсякденності: соціологічний аналіз фотопроекту Євгенії Бєлорусець з аварійного будинку на Гоголівській

старший викладач кафедри соцології НаУКМА, докторантка Школи високих студій з суспільних наук (Париж), редактор журналу соціальної критики "Спільне”.

На вулиці Гоголівській, в історичному центрі Києва, розташований аварійний будинок, де люди вимушені жити в комунальних квартирах, чекаючи на відселення вже більше двадцяти років. Це лише один з численних прикладів порушення базового права людини на житло. Декому з мешканців вдалося покинути цей дім, але ті, хто не має фінансової можливості знайти житло деінде, живуть тут і нині. Вони регулярно пишуть листи міській владі, ініціюють громадські слухання й акції протесту, але їхні вимоги лишаються без відповіді. Фотограф Євгенія Бєлорусець понад три роки фотографувала мешканців цього будинку, їхній побут і відпочинок, інтер’єри їхніх квартир. Головна героїня фото-проекту померла через незадовільні житлові умови, інші мешканці й досі чекають змін. Мій виступ на конференції «Протест і місто» є спробою соціологічного аналізу цих фото – з особливою увагою до таких питань як роль документальної фотографії, досвід проживання в аварійному будинку, функціонування житлового ринку і перспективи для мобілізації для забезпечення адекватних житлових умов.

Дарина Пирогова, Олександра Крот, Ольга Рождественська та Марія Захарченко -Аварійні будинки м. Києва та їх мешканці: суб’єктивна та об’єктивна оцінка ситуації кейс-стаді будинку на Дмитрівській

Студентки магістерської програми з соціології НаУКМА

Проблема аварійних будинків у м. Києві є доволі актуальною та такою, яка потребує не тільки негайного вирішення, а й фахових юридичних тлумачень та соціологічних досліджень у межах соціальної маргіналістики та соціології міського простору, тому у студентському дослідженні із курсу «Соціальна маргіналістика», яке було проведене у травні-червні 2010 року його автори до даного питання як із точки зору дослідників (об’єктивна сторона питання: аналіз законодавчої бази пов’язаної із житловими питаннями та аналіз листування мешканців із органами державної влади), так із точки зору самих мешканців (їхнє ставлення до своїх житлових умов, а саме когнітивний, емоційний та поведінковий аспекти, готовність до протесту за захисту своїх прав в тому числі). Таким чином, джерелами даної роботи є інтерв’ю із мешканцями аварійних будинків, фотокопії їхніх листів до представників органів державної влади та офіційні відповіді на них, фотографії інтер’єрів та екстер’єрів аварійних будинків м. Києва (переважно вул. Дмитрівська) та чинний Житловий кодекс України, так і новий проект цього документу (ті їх частини, які безпосередньо стосуються регулювання прав мешканців аварійних будинків).

Марина Шпікер - Нічийна земля, нічийна проблема: прогулянка по стихійних сміттєзвалищах м. Києва

студентка магістерської програми з соціології НаУКМА, координатор моніторингу протестних і репресивних подій Центру дослідження суспільства

Доповідь присвячена проблемі стихійного засмічення міського публічного простору і підсумовує дослідження, проведене в кількох проблемних зонах м. Києва шляхом спостереження та інтерв’ю з місцевими мешканцями. Дослідження зачіпає питання, в чому полягають соціальні чинники засмічення, та чи можлива індивідуальна і колективна відповідальність за публічний простір.

ОРГАНІЗАТОРИ:

Центр дослідження суспільства – незалежний некомерційний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. Об’єднує ангажованих дослідників та активістів з метою розвитку публічної соціальної науки – суспільно_значимого знання для неакадемічної аудиторії. З 2009 року проводить систематичний моніторинг усіх протестних подій в Україні та реакції на них влади.

Скринька: info@cedos.org.ua

Сайт: http://cedos.org.ua

Журнал соціальної критики «Спільне» – друковане і електронне ліве інтелектуальне видання. Завданням журналу є увиразнення соціальних проблем, визначення їхніх причин і пошуки засобів для їх вирішення, а також – проблематизація панівних стосунків та порушення status quo. До колективу часопису належать представники та представниці академічного середовища та низових активістських рухів, журналістики та мистецтва.

Скринька: editor@commons.com.ua

Cайт: http://commons.com.ua

Науково_дослідний центр візуальної культури, створений при Національному університеті «Києво_Могилянська академія» 2008 року, зосередив діяльність групи дослідників, митців і студентів та заснував простір для інтеграції сучасних мистецьких практик і наукових дисциплін. Мета Центру – розвинути міждисциплінарне середовище для аналізу пострадянського становища України на перетині мистецтва, знання і політики. Центр проводить наукові семінари, конференції, виставки, самоосвітні заходи, а також публікує власні видання. З 2008 року Центр візуальної культури спільно з Науковою бібліотекою НаУКМА працює в приміщенні першого поверху Староакадемічного корпусу (колишній Центр сучасного мистецтва, заснований Джорджем Соросом).

Скринька: vcrc.ukma@gmail.com

Сайт: http://vcrc.ukma.kiev.ua