Прикрившись боротьбою з підтопленнями, глава Мінрегіонбуду за бюджетні кошти «освоює» землі прибережної захисної смуги Дніпропетровська під садиби для своєї рідні.

Днями Міністерство регіонального розвитку і будівництва оголосило про продовження легалізації приватних житлових будинків присадибного типу, зведених без дозволу на виконання будівельних робіт. Якщо раніше держава дозволяла легалізовувати такі «незаконні» будови лише до початку року, що минає, то нині Мінрегіонбуд вустами виконуючого обов’язки першого заступника міністра Анатолія Беркути пояснив: така норма присутня у законопроекті «Про регулювання містобудівної діяльності», а легалізацію продовжать до 1 січня 2013 року.

Ініціатива Мінрегіонбуду могла б залишитися без уваги, якби не одне «але». За інформацією, яку «УМ» отримала з власних джерел, ця норма, закладена «будівельним міністерством», на диво, вигідна нинішньому очільнику відомства Володимиру Яцубі. Як удалося з’ясувати журналістам «УМ», на своїй вотчині — у Дніпропетровську — міністру уряду Азарова вдалося переконати місцевих депутатів видати дозволи на отримання земельних ділянок дефакто на березі Дніпра, а деюре — на березі його притоки, річки Шпакової. І все б нічого, та намивання ділянки під будівництво тут оформлено як… «боротьба з підтопленнями». А відтак мільйонні кошти на це виділив міський бюджет з кишень платників податків — самих дніпропетровців.
Під «шумок» підтоплення

Амур­Нижньодніпровський район Дніпропетровська пересічні мешканці обласного центру називають неспокійним. «Ця частина вважається небезпечною для прогулянок ввечері, — каже жителька Дніпропетровська Катерина. — Ті, хто, приміром, хоче орендувати житло, звісно, можуть спокуситися на трохи нижчу вартість, утім здебільшого знаючі люди віддадуть перевагу будьякому іншому району, ніж АНД».

Журналісти «УМ» вирушили у цей закуток промислового обласного центру рановранці, тож турбуватися немає про що: на вулицях людно, подекуди на поворотах дороги, що більше нагадує вуличку якогось села, стоять патрулі Державтоінспекції. За кількасот метрів від будівництва плацдарму для майбутнього елітного житла залишаємо автомобіль і вирушаємо «на об’єкт» пішки. На підході до Дніпра, поруч із «корінними» приватними будинками, давно «виросли» й сучасні елітні особняки. Власники окремих примудрилися вимурувати кількаметровий паркан не лише навколо свого обійстя, а й не полінувалися «протягти» кілька метрів огорожі й на найближчі 50—100 метрів поблизу. Відтак звичайному громадянину в деяких місцях наблизитися до річки чи колись величного лісу, від якого нині майже нічого не лишилося, — неможливо.

У вічі одразу впадають десятки камер відеоспостереження і… повна тиша. Усі спроби поговорити з місцевими спершу не мали результатів. Наші тривалі намагання порозмовляти хоча б з кимось iз тутешніх мешканців на вулиці Кубанській увінчалися успіхом лише частково. Запитуємо жінку, яка порається біля хати, чи відомо їй щонебудь про будівельні роботи, які тривають за кілька сотень метрів від її обійстя. «Не підходьте ближче, бо спущу собаку. Нічого я не знаю!» — наша цікавість зустрічає глухий опір і навіть агресію. Більше щастить, коли на дорозі зустрічаємо пані Олену, яка якраз вирушає на роботу на авто. «Звісно, ніхто нічого нас не запитував, але знаю, що намивають пісок для будівництва житла. Безумовно, прості роботяги жити там не будуть. Раніше на цьому місці був пляж, куди ми з сім’єю ходили на шашлики, купатися і просто гуляти з дітьми. Спершу майже повністю закрили доступ до лісу, тепер, очевидно, не пускатимуть і до річки. Але це ж шматочок природи!» — обурюється наша співрозмовниця.
«Ось там будуватиметься Яцуба…»
На запитання, чи часто затоплює городи і подвір’я, пані Олена лише знизує плечима, мовляв, тут не пам’ятає такого. «Окремі райони міста дійсно підтоплює, однак тут за останні роки з такою проблемою ми не стикалися». Каже, що ходила у протилежний бік по гриби, але круті садиби там виросли ще раніше. «Хто там живе? Та вони ж прізвищ на парканах не пишуть!» — додає жінка.

Відтак прямуємо запитати про будівельні роботи безпосередньо у самих робітників. Роботи, видно, тривають з двох сторін: одна з бригад прокладає канал, на власні очі бачимо, що він має стати тим самим «кордоном», по майбутньому містку через який навряд чи зможе пройти пересічний дніпропетровець. Бульдозер розрівнює пісок на чималенькій ділянці. Неподалік будівельного майданчика на пошарпаній дошці висить генплан робіт, який переконує всіх, що тут ведуть роботи, спрямовані на боротьбу з підтопленням.

Сама ділянка впритул прилягає до водного плеса головної артерії країни, отже, не буде шансу пройтися берегом. Тобто всі норми українського законодав­ства, яке забороняє будьяке будівництво ближче ніж за 50 метрів до водойми, порушені. На наше прохання водій бульдозера, який розрівнює пісок на плацдармі під «хатинки», зупиняє важку техніку. «За нормативами, дійсно боремося з підтопленням, утім насправді, наскільки я знаю, тут мають будуватися «великі люди», — викликаємо на відвертість чоловіка, який не захотів відрекомендуватися, боячись звільнення. Уточнюємо: депутати місцевого рівня? «Знаю лише, що і більш високого рангу. Приміром, ось там, — новий знайомий вказує на ліву половину ділянки, — будуватиметься родина нинішнього міністра регіонального розвитку і будівництва Володимира Яцуби».

Друга бригада, яка займається прокладанням каналу, про будівництво воліє мовчати, утім хлопці погоджуються продемонструвати всі дозволи на виконання робіт. «Основна функція каналу — попередити затоплення людських обійсть. Робота досить важка, адже доводиться працювати у складних погодних умовах. Усього протяжність каналу, за генпланом, має дорівнювати 740 метрам», — показує дозвіл на виконання робіт старший бригади. Він демонструє відкритість і не заперечує проти фотографування дозвільних документів. З них дізнаємося, що дозвіл видано ще 20 серпня 2010 року Управлінням капітального будівництва Дніпропетровської міськради за підписом заступника начальника управління Ольги Чухун.

Сам дозвіл надано лише на «відновлення сприятливого гідрологічного режиму річки Шпакової (в районі вулиці Кубанської) під постійним авторським наглядом розробника проекту». Водночас жодні будівельні роботи проектом не передбачено, а від виконавця вимагається суворе дотримання вимог природоохоронного законодавства. У дозволі прямо вказано: «Виконання будівельних робіт без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, також виконання не зазначених у дозволі робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством».

Ще б пак! Адже роботи мають бути виконані на землях водного фонду. А посадовці (зокрема та ж пані Чухун) ще в процесі ухвалення рішення про надання дозволу на виконання робіт у районі річки Шпакової та влаштування дренажноповеневого каналу, прямим текстом посилаються на Порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабміну від 12.07.2005 р. за №557. Тобто жодних дозволів на будівельні роботи нам не продемонстрували. Як з’ясувалося пізніше, їх і не існує. Але ж пісок намивають! До того ж, навіщо було на всій території, що, згідно з даними «УМ», планується під будівництво для рідних та близьких міністра Яцуби, вирубувати дерева? Теж заради «відновлення сприятливого гідрологічного режиму»?

Місто без кордонів

В одному з попередніх інтерв’ю ЗМІ пані Чухун, коментуючи проблему забруднення головної водної артерії країни, сказала наступне: «Є багато чинників, які погіршують здоров’я Дніпра. Наприклад, на річку в районі Перемоги дуже сильно впливає злив технічної води. Через це зростає температура акваторії, а отже, змінюється стан річки, її біо­зоопланктон. Іншими словами, це, безумовно, призводить до цвітіння річки». З чиновницею погоджується голова громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку» Дніпропетровська Володимир Гончаренко, який не перший рік переймається екобезпекою міста: «Щоб підтоплень не було, вода повинна бути належної якості, тобто не цвісти. Єдиною запорукою цьому може бути лише нормальна циркуляція річки — хоча б 50 сантиметрів за секунду. Нині швидкість води у Дніпрі не перевищує 1015 см/с. Так, будівництво каналу дійсно може запобігти підтопленню, утім не в такому напрямі, як це видно збоку».

У розмові з журналістами «УМ» пан Гончаренко висловлює сумнів, що гроші з місцевого бюджету дійсно виділені на боротьбу з підтопленням: «Гроші на покращення екології міста місцева влада взагалі ніколи не виділяла, окрім випадків, коли виконати певну цільову програму приходила вказівка зі столиці. Відповідно, Київ і закладав під неї кошти. Наприклад, у цьому році при бюджеті майже 3 мільярди гривень на екологічні потреби влада виділила, якщо не помиляюся, всього 34 тисячі гривень».

Варто зазначити, що ще у 2001 році Державним комітетом України з водного господарства та його підрозділом — Державним регіональним проектновишукувальним інститутом «Дніпродіпроводгосп» — було розроблено проект «Прибережні захисні смуги та територія водоохоронної зони з обмеженим режимом користування рік Дніпра, Самари в межах міста Дніпропетровська». Згідно з проектом, не лише в АНД районі визначалися захисні смуги. Звісно, Водний та Земельний кодекси ухвалили раніше, як і Постанову Кабміну від 8.05.96 р. за №486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тож проект «Дніпродіпроводгоспу» вже визначав «розмір відповідно до існуючих на час встановлення водозахисної смуги конкретної забудови».

Тобто починаючи відлік від з 2001 року, жодного зменшення водозахисних смуг у Дніпропетровську не мало відбутися до сьогодні. І хоча урядова постанова 96го року лишає «шляхи» для такого зменшення, але ж є інший фактор — річка Дніпро є водним об’єктом загальнодержавного значення. У нашому ж випадку посадовці «викрутили» Генплан у цій точці на свою користь: усі роботи дозволено під розчищення річки Шпакової, яка впадає у Дніпро, адже західну половину каналу прорито з боку її гирла.

«Відтак ділянки дефакто видаватимуть на правах анонімності у природоохоронній зоні, — зазначили наші обізнані джерела у Дніпропетровську. — Аерофотозйомка демонструє впадини — це озера, які там були, але зараз, за бюджетні 800 тисяч гривень, виділенi Дніпропетровською міськрадою, їх просто засипали «під виглядом» захисту від підтоплення району. Насправді ж тут намивається територія для приватного будівництва. Тоді як статті 85—89 Водного кодексу чітко вказують, що будівництво будьяких споруд (крім гідротехнічних) у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах заборонено».

Ця ділянка для колишньої, а ця — для племінника

Зрозуміло, що боротьба із підтопленням на цій ділянці землі є звичайним «окозамилюванням». Тим більше що «сильні світу цього» у Дніпропетровську будівництвом дренажного каналу просто відокремлюють власну територію від інших пересічних мешканців вулиці Кубанської (достатньо поставити на містку шлагбаум iз будкою охорони, як це вже не раз бувало десь у КончiЗаспі чи ПущiВодиці під Києвом. — Авт.), а, з іншого боку, досвідчені апаратники просто облаштовують свою майбутню територію за кошти бюджету. Той же канал надійно захистить майбутній острів (роботи мають бути завершені до кінця року) від реального підтоплення. Адже не випадково раніше люди на цьому «ласому» й мальовничому клаптику землі не селилися. Натомість облаштували тут ще з часів УРСР Базарнянський пляж, ходили сюди на рибалку та пікніки.

Може, й справді тут лише розчищають замулену Шпакову, жодного будівництва не передбачається, а прізвище міністра Володимира Яцуби (який в часи УРСР керував АНД районом Дніпропетровська) притягли «за вуха» його недоброзичливці? Аж ні! У розпорядженні «УМ» опинилися цікаві документи. Зокрема, характеристики земельних ділянок iз містобудівного кадастру вказують, що по десять соток тут уже «застовпили» за собою колишня дружина міністра Ольга Петрівна Яцуба (ділянка №4, виділена під жилий будинок, господарські споруди тощо), племінник урядовця Роман Морозенко (ділянка №2), близька до нього Олена Петрівна Морозенко (ділянка №3) та інші підставні особи.

Земельне законодавство гарантує кожному мешканцю міста десять соток під забудову, от тільки далеко не кожен дніпропетровець може їх отримати хоч колись, а тим більше — у прибережній захисній смузі Дніпра. Натомість вищевказані громадяни ще 24.02.2010 р. отримали позитивне для себе рішення Дніпропетровської міськради, згідно з яким їм дозволено «розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд». І де б ви думали? Звісно ж — в районі вулиці Кубанської! Загалом 9 ділянок по 10 соток — майже гектар!

За планом, до кінця року має бути завершений не лише канал, а й намив піску. А вже з весни 2011 року не чужі міністру Володимиру Яцубі люди збираються зводити тут садиби. Місце ж бо гарне, вважається порівняно екологічно чистим у промисловому Дніпропетровську. Щоправда, першою штампи від дозвільних структур «Придатно» та «Погоджено» на проекті землеустрою щодо відведення ділянки №4 отримала саме пані Яцуба, екс­дружина міністра. З графічного матеріалу видно, що на місці цієї присадибної ділянки було невеличке озерце.

Річка замулилась — чиновникам радість

Дізнатися більше вирушаємо до Державного регіонального проектновишукувального інституту «Дніпродіпроводгосп». Наші джерела повідомляють, що нещодавно керівника цього інституту, що підпорядковується Держкомводгоспу, ледь не зняли з посади (за рік до пенсії!), через те, що відмовлявся розробляти саме проект «острова для Яцуби». Нібито всесильний у Дніпропетровську міністр звернувся до київського керівництва очільника проектного інституту і той таки здався й зробив потрібний урядовцю проект.

Утім перевірити ці чутки не вдалося: керманича «Дніпродіпроводгоспу» не було на місці. Тож звертаємося до головного інженера інституту Віктора Дем’янова. Розмову, звісно ж, починаємо з безневинної теми підтоплень у Дніпропетровську, зокрема, у Амур­Нижньодніпровському районі. Відсутність тривалого досвіду спілкування з пресою місцевого посадового люду дається взнаки: те, що у Києві не вдалося дізнатися б навіть після стосу інформаційних запитів до посадовців та нескінченних спроб зустрітися із ними, тут дізнаємося буквально за півгодини.

Віктор Васильович зі знанням справи говорить про підтоплення «Амуру, який завжди плаває» (найбільший потоп стався у 1979 році), про брак стічних територій та зниження рівня ґрунтових вод в останні два посушливi роки. Цікавимося, чи фінансуються роботи із запобiгання підтоплень. Пан Дем’янов одразу вказує вже знайому нам річку Шпакову, мовляв, з бюджету міста виділено кошти лише на цю зону. Чому? Бо Шпакова замулилася, а окремі ділянки річки поросли очеретом.

«Зараз там робимо проект благоустрою, розчищення річки, поглиблення її русла, зниження рівня поверхових вод. Загалом на проект мали б виділити з бюджету ще у цьому році 2 млн. грн., але сподіваємося, що виділять гроші хоча б у наступному», — зазначає головний інженер і додає, що розроблений проект ще не погоджено. Йдеться ж бо про роботи по всій довжині Шпакової — а це 13 кілометрів. Водночас з’ясовується, що проект розбили на кілька етапів, деякі з яких уже виконано — почищено одне озеро у верхів’ї річки. На стадії завершення і вже відомий нам канал в районі вулиць Вітряної і Кубанської, на нього також виділили кошти, а виконавців, як виявилося, обрано по тендеру.

«Там з одного боку затока Кам’янка — уся в очеретах, невелике плесо лишилося біля човнової станції, яке щороку заростає, — пояснює Віктор Дем’янов. — Тому цей канал з’єднає озеро з гирлом Шпакової, відбуватиметься дренаж цієї території з обох боків. Канал буде заглиблений і розширений на три метри, бо невеличкі канали дуже швидко заростають. Тому, гарантую, що вздовж цього каналу не буде підтоплення — а це по 150 метрів з обох боків, бо там встановиться рівень Дніпра, а раніше ж тут піднімалися ґрунтові води».

Несподіване запитання журналістів «УМ» щодо намивання піску на цій території заводить головного інженера у глухий кут: «Так риють же там канал, тож пісок треба ж кудись дівати. Із каналу взяли піску і ще десь взяли… ну то там… територія для наступного заселення готується… Здається, 4 тисячі кубометрів піску треба намити».

«Ясно, що не прості люди!»

Одразу пригадуються нещодавні слова еколога Володимира Гончаренка про те, що пісок для намиву — це неабиякі нині гроші. Але нас цікавить інше: якщо планується будівництво, то наскільки воно є законним і чи не перекриють людям доступ до води, чи відведено там прибережні захисні смуги тощо. «Ну все ж затверджено, все погоджено згідно з нормами, — ще з меншим ентузіазмом, хоча й відверто відповідає Віктор Васильович. — Нашим проектом водоохоронну і прибережну захисну смугу передбачено на 50 метрів, як для середніх річок. На стадії опрацювання проекту дотримання цих меж контролювати будемо ми, облводгосп та служба з охорони природи. А на стадії втілення у життя, як правило, ніхто туди не ходить, нікого не штрафує, а лише балакає про це. Там (в місці будівництва міністерської рідні. — Ред.), наскільки мені відомо, дорогу буде прокладено й усі комунікації. Хто житиме? Ясно, що не прості люди! Хто ж тобі з простих оце от…»

Пан Дем’янов не виключає, що після будівництва садиб мешканцям вулиці Кубанської можуть перекрити шлях до Дніпра. «У разі виникнення такої проблеми люди мають боротися, адже прибережна смуга належить усім по закону, — каже він. — Я бачив намітки генплану будівництва, тож ми наполягали, щоб вулиці пролягали лише вздовж існуючої дороги, бо інакше одразу виникнуть паркани аж до води. І вони зробили так, як ми і вказували. Тому, думаю, що і доступ до води буде, і загальний в’їзд».

При цьому головний інженер не погоджується, що будівництво розгорнеться на березі Дніпра, на його переконання, йдеться про суходіл. Запитуємо: «То, може, ваша робота над проектом каналу у цьому місці пов’язана лише з цією забудовою, а не з підтопленнями?». «Наша робота пов’язана як із цією забудовою, так із підтопленнями теж, — щиро каже головний інженер. — Бо якщо там буде загроза підтоплення, то й забудова буде неможливою. Але в подробиці їхніх будівельних планів я не вникаю, моя справа — екологія… До речі, там, з іншого боку, теж дехто побудувався ще раніше, й ніхто жодних проектів не робив».

Наостанок сумніви Віктора Дем’янова щодо проблемності цієї забудови таки розвіюються, і він гарантує, що навколо садиб можновладців «захисна смуга точно буде 50 метрів». «А те, що пісок там намивається, то це нічого, там посадять дерева, — каже головний інженер «Дніпродіпроводгоспу», який ще 10 хвилин тому бідкався, що на стадії втілення проекту проконтролювати дії забудовників нереально. — А по той бік від каналу, де нині людські городи, передбачено десять метрів захисної смуги відведення. Бо канал треба чистити, обслуговувати».

PS. Наша спроба взяти коментар з цього приводу в міністра чи його представника не дала результату. Втім, «УМ» готова надати пану Яцубі можливість викласти власну позицію.

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ
Володимир Гончаренко,
голова громадського руху «За право громадян на екологічну безпеку» :

— Наведений вами випадок схожий на намагання відділити клапоть землі на Дніпрі від інших. Така спрямованість русла аж ніяк не сприятиме відливу води від прилеглої території. Швидше, навпаки — присутність намитого поруч острова, який стоятиме вище рівня моря, ніж інші будівлі, призведе до підвищення рівня води навколо нього, тобто може сприяти підтопленню. Проблема самовільної забудови на берегах водойм у Дніпропетровську стоїть не менш гостро, ніж у столиці. На жаль, ніхто не контролює і не реагує на порушення законодавства. Більше того: попри те, що законодавство суворо забороняє проводити до самовільних забудов електромережі, газифікувати такі будови, це нікого не зупиняє. Дніпропетровськ котрий рік поспіль не має чітко визначної прибережної зони. І далеко неспроста, адже це дає можливість і далі захаращувати береги Дніпра забудовами. Так, з одного боку, всі ці моменти мав би регулювати Водний кодекс, який забороняє будувати будьщо за 50 метрів до води. Утім місцева влада своїм рішенням, наприклад, схвалює проект про будівництво і таким чином узаконює його. Виходить парадоксальна ситуація, адже у такий спосіб іде підміна законів України. Як може купка місцевих депутатів на місці переінакшувати те, що прийнято на загальнодержавному рівні, — питання до правоохоронців.

За матеріалами видання "Україна молода"