 Пам’яткоохоронна система на прикладі будівництва в зоні ЮНЕСКО у Львові продемонструвала повний колапс та свою неспроможність.
Про це під час брифінгу 18 серпня журналістам повідомив керівник НДЦ
«Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України Олег
Осаульчук.
За його словами, будівництво на вул. Федорова та Сербській, де має
з’явитися готель, прекрасно проілюструвало стан пам’яткоохоронної сфери в
Україні загалом і у Львові зокрема. «Ситуація з будівництвом цього
готелю показала повний колапс пам’яткоохоронної системи. Повну
неспроможність чиновників впливати на процес нового будівництва,
особливо в зоні ЮНЕСКО, і не лише впливати, а й ставити вимоги. Ситуація
чітко продемонструвала, що більшість чиновників навіть не хочуть на це
впливати, тобто вони мають своє певне зацікавлення, і на тому їхня
пам’яткоохоронна діяльність закінчується. Уся їхня мета – сісти в трон з
погоджувальною печаткою, і все», – каже Осаульчук.
Чиновники, за його словами, просто тримаються за своє крісло і
бояться з нього випасти, а ще більше – заперечити своєму начальнику.
Керівнику «Рятівної археологічної служби» прикро, що у Львові таке
ставлення до археологічних досліджень. Бо археологічні дослідження
проводяться постфактум, та й те під тиском громадськості та ЗМІ. «Наразі
ми маємо приклад, коли згода інвестора провести археологічні розкопки
виникає постфактум, під тиском. На Федорова був прийнятий компроміс.
Однак якби пам’яткоохоронні органи були сильні і зацікавленні, то
компромісу не було б, і дослідження проводилося в зоні ЮНЕСКО на повній
площі. Однак було домовлено, що ми розкопуємо хоча б третину площі,
відведеної під будівництво, а решта ділянки йде під археологічний
нагляд», – каже Осаульчук. Також, виявивши таку знахідку, як унікальний
водозбірник, пам’яткоохоронні структури мали б зобов’язати інвестора її
зберегти.
Науковий співробітник Інституту українознавства НАН України,
дослідник археології архітектури Юрій Лукомський також наголошує, що ми
живемо в XXI ст., де є закон про охорону археологічної спадщини,
культурної спадщини, Європейська конвенція. «Мене дуже сильно хвилює той
підхід, який продемонстрували інвестори з Федорова. Наприклад, тут
цілком халатно проклали траншею для тимчасового кабелю через львівські
кам’яниці XVII ст, де безліч архітектурних деталей, і це просто
фатально. Це звичайнісінька неповага до нашої історичної і культурної
спадщини. Мало б бути зовсім інакше: згідно з попередніми дослідженнями,
архітектор, який проектує готель і розплановує підготовчі роботи,
повинен знати, що збережені підземні частини кам’яниць. Він має вивчити
архів, і тоді з допомогою техніки під археологічним наглядом можна
методично розбирати ці речі з відповідною фіксацією і вивченням. Так має
бути в нормальному європейському суспільстві», – каже знаний археолог.
Олег Осаульчук додав, що вони сподіваються, що в найближчому
майбутньому ситуація покращиться, і розкопки на Краківській-Вірменській
чи розкопки «Золотої Рози», чи паркінгів продемонструють, що інвестор
зацікавлений в проведенні археології. І не постфактум, а перед початком
своїх робіт. За матеріалами видання "ЗІК"
|
