Про це ЗІКу повідомила 5 травня працівниця музейного комплексу, що розташований у Колочаві, Марія Шетеля.

8 травня найвідоміше село області поповниться ще одним оригінальним пам’ятним об’єктом.

УКже кілька століть мешканці краю їздять на заробітки за кордон. Для більшості сімей – це основна та єдина можливість заробити на прожиття. Та, на жаль, не всі повертаються додому.

«Я дуже часто приїжджаю до Колочави і постійно чую, що хтось загинув на заробітках, – розповідає ініціатор створення пам’ятника, народний депутат України Станіслав Аржевітін. – Після проведення у селі соціологічного дослідження статистика виявилася просто вражаючою: за останні 50 років із Колочави загинули на чужині понад 100 осіб. Тобто, кожного року гине у середньому дві людини. В основному це молоді хлопці та чоловіки у розквіті сил. І не помічати цього не можна – бо це теж фронт, лише трудовий. Жодна війна не забрала у Колочави стільки життів, як заробітчанський фронт». Причини різні – порушення правил техніки безпеки, нещасні випадки, стан здоров’я та інші.

Скульптурна композиція «Пам’ятник заробітчанам» відтворює сумну картину прощання чоловіка з сім’єю. Голова сім’ї із торбою вирушає у світ далекий, його на прощання обіймає маленька донечка. Поруч стоїть зажурена вагітна дружина із дитятком на руках.

Збоку на плиті викарбувані сто імен загиблих на заробітках колочавців. Композиція стоїть у центрі села, на автобусній зупинці. Місце символічне – адже звідси не одне покоління колочавців проводжало своїх близьких на заробітки.

«Я думаю, цей пам’ятник не залишить байдужих, принаймні на Закарпатті. У цім краю важко знайти сім’ю, в якій не було б заробітчан. Ця скульптура – не братська могила, це – спосіб привернути увагу до проблеми і нагадування про неї. Він поставлений і мертвим, і живим заробітчанам. Для декого він і радісний, адже завдяки заробіткам багато хто зміг значно покращити свій матеріальний стан, побудувати гарне житло, придбати авто, дати освіту дітям тощо», – підсумував Аржевітін.