 Передача
замків у приватні руки має врятувати замки й фортеці від повної
руйнації — ось головна ідея регіональної наради з питань охорони
культурної спадщини і збереження традиційного характеру середовища
історичних населених місць «Збереження та пристосування замків
Тернопільщини», що відбулася в Збаражі Тернопільської області.
Обговорити проблеми збереження замків прибули міністр регіонального
розвитку та будівництва України Володимир Яцуба, представники галузі
Львівської, Закарпатської, Волинської, Рівненської, Івано-Франківської
областей.
Хоча на Тернопільщині чимало замків та оборонних споруд, проте
більшість з них у жалюгідному стані, від деяких залишився лише
фундамент. Для відродження історичних пам’яток Тернопільської області та
інших областей України недостатньо державних коштів. Адже в
цьогорічному вбогому бюджеті на всіх передбачено лише 35 мільйонів
гривень. «Це навіть не копійка», — зазначив у розмові з журналістами
міністр і запевнив, що на наступний рік уряд готує відповідну програму
фінансування. Як вона діятиме, міністр не сказав, але постійно
акцентував на необхідності спрощення процедур приватизації й концесії.
«Моє завдання — звільнити людину від принизливої процедури дозволів.
Дати можливість створити умови для бізнесу», — наголосив Володимир
Яцуба.
Воно і добре було б, щоб знайшлися інвестори, які б відреставрували
замки й фортеці, розмістили в них музеї, картинні галереї, історичні
реконструкції, що привабило б туристів. Генеральний директор
Національного заповідника «Замки Тернопілля» Анатолій Маціпура навіть
окреслив призначення кожного замку області в перспективі. До речі, на
Тернопільщині вже знайшовся покупець на замок в Бучацькому районі —
керівник потужного товариства «Бучачхлібпром» Петро Гадз, який прибув на
нараду до Збаража, щоб обговорити цю тему з міністром.
Проте в Україні відомі випадки, коли інвестор не виконував
зобов’язань. Взяти до прикладу хоча б кричущу історію з палацом
Лянскоронських в Старому Роздолі Львівської області, коли інвестор не
займався реставрацією придбаного фактично за безцінь замка, а навпаки —
продовжував його руйнувати, вилучивши зі стін 13 рельєфів щонайменше на
три мільйона доларів.
До складу Національного заповідника «Замки Тернопілля» входять 18
замків. Центр заповідника знаходиться в Збаразькому замку, де і
відбувалася регіональна нарада. Це чи не єдиний об’єкт
культурно-історичної спадщини краю і один з небагатьох в Україні, на
відновлення якого свого часу знайшлися державні кошти. А це красномовно
свідчить про те, що держава все ж таки може бути ефективним власником
своїх пам’яток історії. Нині музейний комплекс розвивається і приваблює
туристів, в тому числі іноземних, які хочуть відчути дух старовини. Та
чи будуть доступними для громадян приватизовані замки й фортеці, чи не
доведеться натикатися на таблички «приватна власність», як це сталося в
Старому Роздолі? Нині чомусь мало віриться у справедливість державних
актів, які не перешкоджатимуть продавати історичні пам’ятки. Радше
прийняття їх стане черговим узаконенням рейдерства.
КОМЕНТАРI
Оксана Козинкевич, голова наглядової ради Підгорецького замку:
— Концесія загалом — справа хороша. У Франції, Німеччині, Швейцарії
роками напрацьовувалася практика передачі в концесію, і все у них добре,
бо там є чесні люди, патріоти. Щодо України… У жодному разі нам цього
робити не можна, бо, по-перше, буде перекрито вхід до замків пересічним
громадянам. Навіть і довкола замків, напевно, не дозволять ходити. Ми
вже маємо прикрий досвід приватизації замка Кароля Лянцкоронського в
Старому Роздолі за 460 тисяч гривень (це разом із парком у 12
гектарів!). Колись розкішний палац досі вражає занедбаністю, обдертими
стінами та сміттям. Там був фантастичний парк, раритетні дерева до якого
звозили з цілої Європи. Тепер на сад просто боляче дивитися —
позаростав, дерева вирубані. Перше, що почав робити власник — повиривав
зі стін рельєфи доби Ренесансу. Де вони, що з ними — невідомо. Директор
нашої галереї мистецтв спромігся врятувати тільки чотири скульптури, що
стояли в нішах…
Борис Возницький, директор Львівської галереї мистецтв:
— Концесія?! Замки під концесію не підлягають. Тим паче, що Президент
дав список замків, які не підлягають приватизації, концесії й так далі.
Усі наші замки не підлягають приватизації, крім Поморянського, його
забули внести до списку. В Україні всього 25 замків. Це дуже мало.
Поляки, наприклад, мають їх 180, чехи — 360. То невже ми нічого не
можемо зробити, щоби розвивати туризм, щоб сюди люди їхали, тим більше,
що ми хочемо це робити?! В Європі немає концесії. Там є власність. Замки
купують, беруть в оренду. А ми? Що, Україна не може утримати 25 замків?
Щоб не сидів там приватник, а щоб туди люди ходили? Не можна такого! Я
розумію, що наші бізнесмени вже все мають, окрім замка…
Ірина Магдиш, редактор культурологічного часопису «Ї»:
— Теоретично передача замків і фортець у концесію і приватні руки —
річ хороша. Таким чином, зокрема, у Польщі порятовано не один об’єкт
культурної спадщини. Тобто якщо насправді працює закон і зведена до
мінімуму корупція, це — чи не єдиний вихід для збереження цих пам’яток,
їх ревіліталізації і надання якоїсь функції, крім тої, щоб бути руїнами.
Але, з огляду на ситуацію в Україні, є дуже великий ризик, що ця
теоретично хороша річ перетвориться у нас на цілком протилежне: знаючи
рівень корупції, недотримання законодавства, рівень відсутності
громадського контролю над виконанням таких рішень, знаючи захланність і
нечесність тих, хто спроможний вкласти гроші у концесію і приватизацію, —
дуже ризикуємо, передаючи замки у приватну власність і задекларувавши
на папері, що вони використовуватимуться виключно як культурна пам’ятка.
Переконана, що через рік-другий це перетвориться в банальний приватний
готель, а може — й у приватну садибу, і перекриється доступ для
пересічних громадян. Тетяна Козирєва
|
