У четвер у Київському адміністративному суді відбулось остаточне судове засідання. На попередньому засіданні справу перенесли для вивчення доказів, наданих прокуратурою.

Активісти готуються до акції й пояснюють: що було, що є і що буде з лісом.

До справи вдруге не приєднали Київраду.

На судовому засіданні представник обласної прокуратури надав нові докази й картографічні матеріали. На відміну від попереднього разу, коли суд брав на ознайомлення з документами два тижні, представники Феміди цього разу вивчили нові матеріали справи й карти, як справжні фахівці, погортавши їх у залі суду впродовж лише кількох хвилин.

"Це шо? Це всьо брєдні,” - дала блискавично "кваліфіковану” оцінку суддя Тетяна Ізмайлова, побачивши в руках головуйочої судді пачку доказів з картографічними матеріалами, які подала прокуратура.

"Угу,” - підтвердила головуюча Любов Костюк.

Судді отримавши нові докази і так їх оцінивши, усамітнились на кілька хвилин в нарадчій кімнаті для прийняття рішення.

Представник селищної ради Сергій Ярош заявив журналістам Нового каналу, що все робилося правомірно, оскільки Коцюбинське відновило свої межі за картою 1941 року.

Щоправда, це відбулося без оригіналу карти. Захисник селищної ради сам особисто сидів у архіві і не знайшов його. Пояснює, що напевно, карта згоріла на війні.

"Коцюбинська селищна рада замовила її у землевпорядної організації, яка дає певні землевпорядні послуги, вона відновила її”, - розповів адвокат місцевої влади Коцюбинського.

"А як? По пам’яті? За свідченнями очевидців?” - допитувалася журналістка Олена Данько.

"Там у них том документів. Як вони це робили”, - роз’яснив Ярош.

А судді хто? Так цих суддів бачить один з присутніх у залі коцюбинчан, натхненний рішенням слуг Феміди

"Я не зрозумів, що вони зробили з апеляційною скаргою Київради. Судді повернули її мені, хоча ухвала мала бути в письмовій формі й мала прийматись у нарадчій кімнаті. Мені ж сказали, що ми вам повертаємо вашу апеляційну скаргу, прийдете заберете через 5 днів. Київрада буде подавати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України”, - заявив Олександр Фрідман, представник київської громади.

Щодо касації, то прокуратура області вирішила підтримати ініціативу Київради.

Юристи стверджують, що зараз касаційні скарги почали розглядатись швидше, ніж торік. Прогнозують, що протягом найближчих місяців касацію буде розглянуто.

"Судовий процес і в першій, і в апеляційній інстанції - це фарс за сценарієм приказки "свій до свого по своє”. Цей ліс належить громаді Києва. Прокуратура м. Ірпеня під натиском численних звернень вимушена була подати цей позов. Але через непрофесіоналізм чи через надуману вузько корпоративну юрисдикцію позов було заявлено в інтересах Київських обласних органів самоврядування, а не Києва”, - пояснив коцюбинчанин В’ячеслав Колісник.

Обласна адміністрація претензії прокуратури до таких дій селищної ради Коцюбинського не підтримує, бо зайвої землі поблизу столиці, очевидно, для області й бути не може.

"Прокуратура ж Києва не захищає інтереси громади Києва і безугаву всі звернення пересилає прокуратурі Ірпеня. Тому, маємо голослівний позов без доказів, - і перемога дерибанщиків лісу, у яких крім всього є мільйонні ресурси для відповідного впливу на ситуацію. У результаті всім є на кого показати пальцем Прокурору Києва - на Прокурора Ірпеня, Прокурору Ірпеня - на суди, судам - на безграмотні позови, а дерибанщикам - на судове рішення. Тільки простим громадянам, у яких вкрали їх місце відпочинку показати нема на що, їм залишається лише розводити руками”, - додав В’ячеслав.

Селищна рада, яка вже другий рік відчуває себе безкарною через неефективний захист інтересів України прокуратурою в суді, на п’ятистах роздерибанених ділянках не зупиняється.

У середу селище на псевдогромадських слуханнях ухвалило, що межі потрібно розширити вже не на 100, а на 4 тисячі(!) гектарів за рахунок прадавнього лісу аж до річки Ірпінь.

Громадяни, які повірили у передвиборчі обіцянки й щасливе життя "вже завтра”, цікавились лише одним питанням: у якій формі їм дадуть ділянки.

Розчерком пера суддів гектари легенів Києва й Коцюбинського стали не лісом, а деревинною рослинністю для котеджної забудови

Кілька сотень засліплених власною обмеженістю й передвиборчими обіцянками людей таємно від 15-тисячного селища від імені всієї спільноти допомагають владі дерибанити далі ліс.

Під час журналістського розслідування до редакції "Української правди. Київ” потрапив один договір. Згідно з цим документом, власником ділянки в лісі, розданому селищної владою ще у 2009 році, став громадянин США Апекс, що мешкає на Вілшир стріт, м. Дейлі Сіті у Каліфорнії.

Так рекреаційний ресурс громадян України стає власністю громадян інших держав у той час, як мешканці селища, вірять, що розбагатіють вони.

"Ці люди нічого не отримали, живучи в двох державах - СРСР та Україні. І такий парадокс! Вони вірять за місяць до виборів місцевій владі, що вона щось для них бідних зробить, коли в селищі ані доріг, ані знаків на дорогах, дітей збивають на смерть джипи, дитсадків не вистачає, все занедбане. Що тут скажеш, маємо те, на що заслуговуємо, але і з цим будемо боротись” - заявила активістка Ірина.

Борці за ліс розійшлись, попросивши суддів про одну річ.

"Ми залишимо ці пагони в горщиках суддям. Вони у громади, у нас і в наших дітей забрали ліс, то хай вирощують нам новий. Вони скоїли злочин проти нас і майбутніх поколінь. Але крім цього суду є інший суд у цьому житті. Бог буде суддею тим суддям”, - заявила коцюбинчанка Юлія Васіна.

Ірина Федорів