у Кам’янці-Подільському нищать каньйон - 1 Липня 2010

Благими намірами вистелена дорога до пекла. В цьому світі дуже важко розрізнити, де чорне, а де біле, де добро, а де зло, де корупція, а де благодійність. Майже місяць в епіцентрі подій знаходиться Смотрицький каньйон. Центром його зробила аж ніяк не влада, а громада, за що останній потрібно дякувати. Дякувати не лише за підняття цього питання, а й за докори нам, журналістам, що так довго мовчали. Однак мовчання – це не завжди означає страх порушити ту чи іншу тему. Доволі часто – це процес звести кінці з кінцями, та відшукати в ньому всіх темних конячок, як би не намагалися їх завуальовувати.

Найбільше і найперше, що обурило кам’янчан – це поява паркану біля лівого берега р.Смотрич. Щоб було більш зрозуміло, потрібно просто глянути вниз з Новопланівського мосту. З двох сторін близько 5 га території огороджено парканом висотою в понад 2 метри з додачею колючого дроту. З самого початку пройти на відгороджену територію стороннім було заборонено. І лише після громадського сплеску незадоволення «деяких» громадян почали пропускати. Заборона пройти мотивувалася прекрасним лозунгом: «Це зроблено для того, щоб унеможливити подальше забруднення території тими, хто відпочиває «культурно».

На прохання пролити світло на дану ситуацію, нас «посилали» до певної дати, на яку має відбутись прес-конференція, де дадуть відповіді на всі наші запитання. Дочекалися.

Прес-конференція, яка відбулася 29 червня, замість очікуваних відповідей та розставлень всіх крапок над «ї» додала чимало запитань. На деякі з них ми й досі не маємо відповіді. І не тому, що її не існує, а тому що її приховують. На зустріч із журналістами прийшли заступник міського голови Олег ДЕМЧУК та голова МГО «Наша спадщина» Валерій КАСПРОВ.

Як з’ясувалося саме останній є тією організацією, що дозолила собі звести паркан та загородити територію Смотрицького каньйону. Сказати, що громадська організація не мала на це підстав – ні, підстави були. Як зазначив Олег ДЕМЧУК, все відбувається відповідно до законодавства і Програм, затверджених міською владою. Зокрема, це і стратегічний план економічного розвитку міста, і комплексна Програма розвитку туризму. Та не це головне. Дана ділянка, даній структурі (МГО «Наша спадщина») була виділена ще в 2007 році, якраз тоді, коли ця структура і створилася. Чи не під конкретну програму створювалась конкретна структура? – це перше запитання, яке залишається без відповіді.

Взагалі, згідно з рішенням 13 сесії Кам’янець-Подільської міськради, у 2007 році було затверджено перспективну програму збереження та раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів Смотрицького каньйону в межах м.Кам’янець-Подільський на 2007-2015 рр. В додатку №6 п.4 передбачається на території лівого берега р.Смотрич (так звана рекреаційна зона №2) від Новопланівського мосту до шлюзів через річку площею 5 га облаштувати відпочинкову зону для мешканців міста. Всього передбачалося, що інвестиції в цей проект складуть близько 10 млн.грн. Як пояснив заступник міського голови, так і власне керівник «Нашої спадщини» жодних робіт з того часу не проводилось – не було інвестора. А сьогодні його знайшли.

Ще одне запитання без відповіді. Ні Олег Віленович, ні Валерій Миколайович на пряме запитання: «Хто ж інвестор?» відповіді не дав, мовляв інвестор не хоче себе афішувати. Проте в кулуарах точаться чутки, що цим інвестором виступають структури, наближені до БЮТу (від ред.. тут не потрібно шукати політики), навіть говорили, що інвестором може бути Олександр ТУРЧИНОВ. Правда, організатори прес-конференції на таке припущення відреагувати фразою: «Вперше таке чуємо!».

Зауважте, що запитання: «Скільки дали?» не передбачає уточнення кому, воно швидше адресоване до так і невідомого інвестора: «Скільки він готовий вкласти коштів, щоб облагородити територію каньйону і облаштувати там зону відпочинку?». Знову ж, запитання, відповідь на яке так і не прозвучала. «Комерційна таємниця», - пояснили нам. Щоправда, додали, що загальна сума, яку планують вкласти в даний проект, ще не визначена, оскільки й досі територію не можуть повністю відчистити від бруду та сміття.

Повертаючись до рішення 13 сесії 2007 року, знаходимо чорним по білому: «реалізувати наступні заходи:

• благоустрій території з влаштуванням дерев’яних навісів для відпочинку, лавок, урн для сміття, стаціонарних мангалів, світильників;

• влаштування дитячих, спортивних площадок, атракціонів та інших споруд для відпочинку.».

При цьому пан КАСПРОВ зазначив, що проекту благоустрою поки-що немає через те, що й досі не закінчено розчистку території від сміття. Ми сліпі чи нас навмисне засліплюють? Як влада допустила дану організацію без проекту здійснювати ті чи інші роботи? Чи можна рахувати слова Олега ДЕМЧУКА «я прошу їх вже півроку, щоб вони надали проект», як нормальну роботу влади? Скоріше це не слова влади, яка повинна здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства, а слова заручників обставин і не лише їх…

Зрештою, побувавши на місці подій, ми побачили, що територія від сміття та побутових відходів вже давно очищена. З’явилася дорога, встелена щебенем, наметове містечко, навіть вже будуються ігрові майданчики! У розмові з нами тамтешні працівники із здивуванням відповідали: «А як же без проекту? Звичайно, він є».

Під час прес-конференції Валерій КАСПРОВ та Олег ДЕМЧУК запевнили, що паркан – це лише тимчасова незручність, і на загороджену територію може пройти будь-хто. Слова були одразу ж підтверджені діями. Журналістів завезли на місце події, аби довести, що фотографії з колодкою на паркані, якими переповнений Інтернет, це не що інше, як вигадки. Туди пройти може будь-хто. На момент приїзду і, справді, пройти міг кожен. Принципово, знаючи, як влаштовуються такі «відкриті екскурсії», ми в цій групі журналістів не були. Поїхали наступного дня, без супроводу з боку влади.

Перше враження – шок, й справді, можна потрапити! Відкрили ворота, зайшли всередину, і потрапили прямісінько на об лаштовану щебеневу дорогу та наметове містечко. Йшли як звичайні туристи, нас ніхто не зупиняв, проводжали лише поглядами. Не полінувалися, дійшли до кінця відпочинкової зони, і наткнулися на паркан – але вже з колодкою Як пройти далі? На це запитання отримали відповідь від одного із робітників: «Йдіть вбрід, там же мілко».

Але чому йти вбрід, коли ніколи цього не робив? Вирішили повернутися – і несподіванка! Вхід, через який ми так легко зайшли, було завбачливо зачинено на засув. То виходить, що нам просто-на-просто пощастило?

А взагалі, ні пан ДЕМЧУК, ні пан КАСПРОВ не відповіли на запитання, як зведення, хоч і тимчасове паркану узгоджується із законодавчими нормами про будівництво у прибережних смугах вздовж річки. Де вільних 50 метрів від берега, на які немає право позаритися будь-яка благодійна організація, тим паче зводити там паркан? Цікаво, що голова МГО «Наша спадщина» обмовився, що з часом цей паркан буде замінено на більш естетичний. І не треба бути великим провидцем, щоб зрозуміти, що обмеження доступу до річки для пересічного кам’янчанина все-таки буде і сьогодні, і завтра. Взагалі, як нам пояснили, будівництво паркану – це своєрідний захист від тих, хто не вміє культурно відпочивати. Коли з каньйону розпочали вивозити сміття, то чого лишень там не було – пластикові пляшки, пляшки від алкогольних напоїв, шприци, презервативи, недоїдки…

Але якщо йти за принципом відгородження парканом території, на якій смітять, то треба відгородити скрізь – кожну вулицю, кожен дім, кілька метрів перед офісами та магазинами. Навіть, міську раду, і ту, треба огородити парканом. Можливо, це не найкращий спосіб навчити наш народ не смітити, і не бути бидлом, але і не найбільш дієвий.

Тоді риторичне: хіба знайдеться такий інвестор, який погодиться вкласти кошти в невідомо що під невідомо які гарантії? Чи може це справді благодійник, а не інвестор? Але якщо благодійник, то як зрозуміти, що з часом деякі з послуг стануть для кам’янчан платними? Може, все-таки не благодійник? Може знову влада щось приховує?

В Інтернеті МГО «Наша спадщина», яка так активно на сьогодні взялася за благоустрій Смотрицького каньйону, пов’язують із Всеукраїнським союзом Церков Євангельських Християн-Баптистів (ВСЦ ЄХБ). Навіть сама родина КАСПРОВИХ входить до керівництва цієї релігійної громади як в місті, так і на державному рівні. Тут би й слід згадати Олександра ТУРЧИНОВА, який розділяє релігійні погляди цієї конфесії, але річ не в тім.

Якщо йти за логікою речей, то ця територія Смотрицького каньйону після зробленого благоустрою може перетворитися в релігійний табір для дітей ВСЦ ЄХБ, а отже може стати закритою зоною для усіх інших. Та, як запевнив під час прес-конференції пан КАСПРОВ, релігійний аспект взагалі не розглядається. Якщо не розглядається, то чому би й ні? Хіба буде погано, коли діти матимуть гарні зони для активного відпочинку, коли дорослі спускатимуться в чистий каньйон та насолоджуватимуться культурним вже без лапок дозвіллям?

Дивно сперечатися про доцільність чи недоцільність будівництва у каньйоні, про благоустрій його чи занедбаність. Влада напевне забула, що Смотрицький каньйон – це природне надбання, якому декілька мільйонів років, який є геологічною пам’яткою природи загальнодержавного значення, що повинен перебувати під особливою охороною. Але хто сьогодні охороняє цю пам’ятку? В кого знаходиться природоохоронне зобов’язання щодо цього об’єкту? Жодна із владних структур не зізналася у своїй відповідальності за безвідповідальність. Хто ж має природоохоронне зобов’язання над Смотрицьким каньйоном?

А хто дасть відповідь на запитання, де взявся законний дозвіл на вирубку 327 дерев у каньйоні? В той час, як в УЖКГ нам повідомили, що був дозвіл лише на вирубку чагарників та кущів. Проте ми на власні очі бачили пеньки, що залишилися від молодих дерев. А останні, до речі, виконують неабияку важливу функцію – вони попереджають грунтові розмиви каньйону. Якщо справді буде зрубано 327 дерев, то цей збиток природоохоронці оцінюють у не менш як 2 млн.грн., при цьому зазначають, що немає гарантій, що не буде знищено рослини, які занесено до Червоної книги.

+ Український Тиждень. Новини