 2010 року Київським
еколого-культурним центром ініційована програма інвентаризації й
заповідання багатовікових дерев України й Криму. Її підтримав «Центр
екологічного здоров’я» Кримської Республіканської Асоціації «Екологія і
світ» (КРАЕС). На початку травня 2010 р. дружина охорони природи
«Зелена Таврія» й волонтери КРАЕС побували в рамках програми на горі
Кошка. За даними старожилів із селища Сімеїз, саме на Кошці, на ділянці
таврійського могильника, росли найтовщі сімеїзькі ялівці.
Таврами давні греки називали племена, що населяли в VI—V ст. до н.е.
Кримські гори. Археологічні дані доводять, що таври займалися
землеробством і скотарством, полюванням і збиральництвом. А якщо вірити
відомостям античних авторів, також і піратством.
Археологічні пам’ятки таврів відкриті на Головній гряді Кримських
гір і на Південному Березі. Серед них лише одне поселення. Воно
розташоване на горі Кошка біля Сімеїзу й було забудоване маленькими
кам’яними будиночками. Зате відома безліч некрополів (могильників).
Але зараз саме на території таврійського могильника VI—V ст. до н.е.
йде будівництво понад п’яти будівель — з поглибленням фундаменту,
прокладанням заглибленої в ѓрунт каналізаційної системи, будівництвом
забетонованого по периметру паркану. Мешканці Сімеїзу повідомили
природоохоронцям, що недобудови і фундаменти кількох будівель на
охоронній території таврійського могильника — «елітне VIP-селище».
Детальне обстеження території таврійського могильника провести не
вдалося — частина гори Кошка захищена парканом. Захопили забудовники й
проїжджу асфальтовану дорогу, вказану в кожному путівнику і на
туристичних картах, що є порушенням. На об’єкті біля воріт поблизу
вежі-ретранслятора є охорона з собаками.
Природоохоронцям удалося виявити лише один 450-річний ялівець.
Пізніше, зі слів одного місцевого старожила, волонтери встановили, що на
території зростали дерева значно товщі за обхват однієї людини (що в
середньому складає 150—160 см, тобто дерева від 500 і більше років). «Ми
плакали, коли дізналися, що будівельники їх спиляли. Те, що вирубали
десятка два товстенних ялівців — але ж на те й будівництво», — так
говорили жителі Сімеїзу- жінки й чоловіки похилого віку.
Згідно зі «Списком пам’яток місцевого і національного значення,
розташованих на території Автономної Республіки Крим (за станом на 1
січня 2004 р.)», опублікованим Республіканським комітетом з охорони
культурної спадщини АРК, «могильник з кам’яних ящиків VI—V ст. до н.е.
знаходиться в селищі Сімеїз, на горі Кошка, на південь від Сімеїзького
відділення Кримської астрофізичної обсерваторії. Рішенням Кримського
облвиконкому від 15.01.1980 р. № 16 встановлена охоронна зона, яка
обмежена з півночі — територією обсерваторії, зі сходу і заходу —
схилами гори Кошка, з півдня — шосе Ялта — Севастополь. Після 2004 року
перегляду площі охоронної території не проводилося — тобто дана
територія зберегла свій статус археологічної пам’ятки до цього дня. Як мінімум троє фахівців (два археологи й один краєзнавець)
підтвердили, що йдеться саме про територію таврійського могильника на
горі Кошка. Природоохоронний статус даної території поки повністю не
з’ясований, але є попередні дані, що це — пам’ятка природи з гаєм ялівцю
високого. Якщо підтвердиться природоохоронний статус даної території,
тоді мова йтиме про знищення гаю рослини, занесеної в Червону книгу
України. В ході декількох бесід із фахівцями в галузі археології, охорони
культурної спадщини України, місцевими жителями й кримськими
краєзнавцями з’ясовані цікаві відомості. При будівництві й ритті котловану на горі Кошка під фундаментом
однієї з будівель виявили якесь поховання. Останки тіла людини лежали в
повний зріст у «коконі». Саме поховання вирите в м’якому ѓрунті, не в
скелі. Давні гробарі обмазали сумішшю з глини, вапна й піску стінки
поховання — вийшов своєрідний склеп-кокон. При висиханні суміш утворила
довкола похованого тіла водонепроникний шар. Робітники, що виявили
останки, доповіли головному. В результаті, поховання залили бетоном і
побудували на його місці споруду як мінімум у два поверхи. Огорожа й
охорона об’єкту вже на високому рівні. Існує підстанція на 10 тис. вольт
і каналізація, зарита на глибину більше метра. Відразу видно — дуже
солідний замовник. Після цього випадку можна сміливо передбачити, що всі об’єкти
культурної спадщини й природно-заповідного фонду України, розташовані на
ПБК, потребують термінової ревізії. Крим нестримно втрачає свою
природно-історичну унікальність. Потрібно діяти! Якщо є ще що зберігати. Всеволод Андріївський
| 
