«Над внесенням Львова до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО від 1994 року у місті працювало чимало людей. Але те, що діється зараз, свідчить – влада й чиновники не звертають уваги на вітчизняне законодавство, міжнародні норми, громадську думку тощо. Для того, щоб не бути голослівними ми зробили репортаж із 2 тисяч світлин. Але виставили лише 200. Ці фото свідчать про стан пам’яток, кінотеатрів, книгарень, парків, вулиць, нової забудови, які перетворені на смітники. Нашому меру на це варто було б подивитися, а ще ліпше – прийти зі звітом про те, що він зробив у Львові за останні 5 років. Погляньте тільки на вул. Личаківську, – це суцільний смітник від 28-ого заводу до пл. Митної. Якщо мер хотів би, то нехай подивиться, скільки будинків на Личаківській є знищено. Управління охорони історичного середовища каже, що дає дозволи на пробиття дверей, але це антикультурні дії. Тому увесь цей біль за пам’ятки ми обговорили з іншими громадськими організаціями й вирішили робити виставку, щоб привернути увагу громадськості до бездіяльності влади», – пояснив куратор проекту, голова Львівського обласного відділення Українського фонду культури, член правління Конгресу української інтелігенції, член ІКОМОСу Валерій Потюк.

Епіграфом до виставки стали слова англійського ученого, філософа й поета кінця XIX ст.. Джона Раскіна «Ці пам’ятки людства не належать нам. Вони належать тим, хто їх створив, і тим, хто ще ненароджений. Ми лише зберігаємо їх і наш обов’язок – турбуватися про них і слідкувати за тим, щоб вони були передані нащадкам у тому вигляді, в якому ми їх отримали».
Фотовиставку про зневажені львівські пам’ятки підготували Український фонд культури, Український національний комітет Міжнародної ради з питань пам’яток та визначних місць ІКОМОС, Конгрес української інтелігенції, кафедра реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка», Національна спілка архітекторів, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Львівське відділення Інституту української археографії і джерелознавства ім.. М.Грушевського НАНУ, Товариство шанувальників Львова, Західноукраїнська туристична асоціація. За назвами цих інституцій стоїть не одна тисяча громадян Львова, які сьогодні занепокоєні тим, що коїтиметься із пам’ятками іще наступних 5 років, якщо в мерії не зміниться команда управлінців.

«Якщо нічого не зміниться то за наступні 5 років матимемо ситуацію набагато гіршу тобто украй погану. На місцевих виборах голосуватимуть за дороги, воду та інші речі, але відверто кажучи «Євро-2012», стадіони, аеропорти, злітно-посадочні полоси, дороги у Львові будуть не завдяки чинному меру, а спеціальному графіку Кабінету міністрів та цільової програми державного фінансування. Львівська влада від цього відсторонена від цього процесу. Шановні Львів’яни, від того, що ця влада лишиться, нам від цього не буде нічого. Ця влада, яка є, не повинна продовжувати свою діяльність. Нехай прийдуть інші, до яких ми як громадські організації і просто громадяни зможемо звернутися з вимогою законних і правильних дій по відношенню до львів’ян, Львова, його історії та культурної спадщини. Нам закидають, що ІКОМОС та решта громадських організацій не дають місту жити, бо на все, що валиться треба будувати нове. Але у Польщі, Чехії, Німеччині, Франції, у всьому світі Міжнародна рада ІКОМОС ретельно стежить за експлуатацією будинків-пам’яток та їх збереженням. А в нас пам’ятки спеціально руйнують: кілька років без дахів і вікон будинки через промерзання й перезволоження стін падають. Потім лишається знайти інвестора, якому це святе історичне місце можна аз немалі гроші перепродати. Внаслідок маємо реконструйовані будинки, які нагадують Голівуд чи Діснейленд, що нічого спільного із пам’яткоохоронними вимогами законодавства не мають.. У центрі Львов роблять бозна-що, що абсолютно не улягає жодним поясненням і здоровому глузду! Якщо ми хочемо створити щось нове, що мало б уособлювати 21 століття, то давайте думати про нові місця. Місто велике, для творчих думок є достатньо багато простору, а от пам’ятки треба зберігати! Якби сьогодні з цвинтаря встали Захарієвич, Левинський,Липка, то побачили б, що екскурсійний трамвайчик сьогодні ходить по маршруту, де видно негативну сторону відношення влади до нашого міста», – вважає архітектор Валерій Потюк.