Як відомо, такий письменник як П.Куельйо повідомив, що в Україні криза і він не збирається розривати контракти з видавництвами московії. Така позиція кваліфікується як співпраця з країною-агресором московією (юридично Російською Федерацією) та підтримання розв'язання агресивної війни проти України.

Ми вже зазначали, що гармоніки, які поширені в Україні мають московську модифікацію. Насправді хромка є безтолковим інструментом, оскільки має відмінності від автентичного европейського інструменту. Водночас, такий інструмент має чудові маскувальні характеристики при виконанні військових завдань.

Як стало відомо Китай вирішив надати московії військову та економічну допомогу у агресії проти України. Тобто Китай став спільником московії у війні проти України. В подальшому Китай не може розраховувати, що миротворчий контингент буде включати представників Китаю.

Як відомо, 24.02.2022 московія (юридично Російська Федерація) здійснила військовий напад на Україну, а саме розпочала широкомасштабну війну. В міжнародному праві кожна держава має право на війну. Московія це право використала ввівши війська на територію України. Все б нічого, але внаслідок військової агресії цивільних осіб загинуло значно більше аніж військових і рахунок іде на тисячі.

Як відомо, представники влади в московії постійно говорять про те, що вони не нападали на Україну та не воюють. Це може пояснювати, що військова техніка московії має маркування "z". Очільник московії заявляв, що строковиків в армії, яка напала на Україну немає. Однак взяті у полон московитські строковики цей наратив спростовують. Військові злочинці усвідомлюють, що вони зробили, а тому звільняють солдат з лав армії заднім числом, зокрема 23.02.2022. Це має назву замітання слідів.

У зв'язку з розв'язанням московією агресивної війни проти України та численних жертв серед мирного населення, зокрема дітей, почалися розмови про створення міжнародного трибуналу щодо вчинення московитами військових злочинів на території України та розв'язання агресивної війни.

В засобах масової інформації з'являються повідомлення про відбудову України після війни. Маємо повідомити, що кінця війни не буде. В світі така ситуація, що війни тривають безкінечно. Зауважимо, що війна йде у різних вимірах. Нічого хорошого це не віщує. Однак це не причини для песимізму та капітуляції.

Як відомо, сьогодні відбулись перемовини з представником московії Лавровим про виведення військ московії з України. Як і очікувалось військові злочинці є невиправні. Лавров продовжив пропаганду, що українці самі себе обстрілюють. Як ми вже зазначали криміналітет покладає вину на того на кого напав. Класика кримінології.

Військову агресію Росії проти України частина західних інтелектуалів воліє називати інакше: як війну Путіна чи Кремля. І вони мають для цього пояснення: мовляв, пересічні росіяни не винні у злочинах авторитарного режиму. Дехто також апелює до того, що російська культура є частиною світової, а тому в жодному разі не можна звинувачувати весь російський народ в тому, що зараз коїться в Україні. Одним словом, вони запевняють, що вся провина лежить винятково на режимі Путіна. Однак, вісімдесят років тому Захід займав зовсім іншу позицію – щодо нацистської Німеччини. Як і зараз, ніхто тоді не заперечував значення німецької культури, але винним в нацистських злочинах був саме німецький народ – весь, а не лише Адольф Гітлер та еліта Третього Райху. Принцип колективної відповідальності за війну та воєнні злочини лежав в основі західної політики щодо Німеччини. В чому ж він конкретно полягав? І чи був він виправданим?

У зв'язку з бомбардуванням московією (Російською Федерацією) мирних мешканців та створення гуманітарної катастрофи виникла нагальна необхідність закрити небо над Україною. Зволікання з таким рішенням збільшує кількість постраждалих від війни. Наразі Україна гідно витримує навалу московської орди, проте закриття неба над Україною залишається одним з ключових питань для безпеки нашої держави. Чи готові наші західні союзники піти на такий крок? І чи це єдиний сценарій вирішення проблеми? В трьох питаннях розберемо, чому зволікає Захід, що насправді ми можемо втратити та на яких альтернативах варто наполягати нашим дипломатам.