Ми хотіли б відкинути ці нісенітниці, оскільки анархісти прийшли до антимосковської позиції на завдяки, а всупереч пропаганді.

Влада говорила та говорить з кожного репродуктора про те, що Московія зрадливо порушила наш суверенітет. Але чи є державні кордони аргументом для тих, хто дотримується анархічних поглядів? Абсолютно не є. Держава та її юрисдикція не є цінністю, і чим більше ця держава наступає на свободу, тим більшого спротиву вона заслуговує. В поточному конфлікті більш страшним ворогом свободи є московська держава, а тому логіка та здоровий глузд примушують в першу чергу виступити проти неї. Зауважимо, ще деякі члени громадської організації проживають в м. Севастополь в Автономній Республіці Крим.

Націоналісти (ультраправі, етнічні, інтегральні) розповідають про те, що ,,підлі москалі" панують на етнічних українських землях. Однак це не може бути аргументом. Про які етнічні землі йде мова? Крим - це етнічна земля кримських татар, але чи є це аргументом щоб його знехтувати? Аж ніяк.

Аргументом для анархістів стало те, про що державна та націоналістична пропаганда із самого початку не говорила, і те, про що вона в принципі не знала. Окупація Криму принесла для мільйонів місцевих мешканців поліцейську державу, яка придушила громадянські та політичні права, розвернула демонстративні та неоскаржувані репресії проти незгодних. З приходом у Крим московської каральної системи пішли арешти та космічні тюремні терміни для проукраїнських активістів, заборона національного представництва кримських татар - Меджлісу, як ,,терористичної організації", викрадення, обшуки, тиск та залякування десятків активістів національного руху та членів їх сімей. Для сотень тисяч корінних мешканців Криму, які зазнали утисків та геноциду в останні сто років, дискримінація знову стала реальністю. Заборони та обмеження не тільки в політиці, але навіть в національній культурі проявились з новою силою.

Держава почала говорити про переслідування кримських татар лише тоді, коли про це втомилось говорити суспільство. Націоналісти не дуже сильно переймаються такими питаннями. Їм взагалі немає ніякого діла до свободи в Криму, а тим більше до прав та свобод кримських татар.

За таких обставин анархістам не тільки дозволено, але і необхідно ставати до лав збройних формувань. Не для того, що відстояти ,,територіальну цілісність", ,,брати реванш", або ,,різати москалів", а лише для того, щоб захистити свободу, яка ще залишилась в Україні, і повернути її туди звідки її вигнав агресор. В боротьбі з диктатурою і політичним терором, які Московія несе на окуповані частини України, цілі анархістів цілком можуть співпадати з цілями держави та націоналістів. У всьому іншому шляхи розходяться. Нам потрібна вільна Україна без корупційно-бюрократичної влади. Державі потрібен чіткий контроль над суспільним життям та безперебійна можливість злочинного збагачення для своїх функціонерів, як це влаштував московський режим на своїй території. Націоналісти хочуть торжества української нації по рецептам, які також були реалізовані в Московії - з владою церкви, безнаказаністю расистських банд, безперешкодним переслідуванням інакодумства та розправою з політичними опонентами.

Таким чином, продовжувати розмови про те, що ,,анархісти повелись на пропаганду" - брехня. Анархісти мають свій порядок денний та рішуче виступають проти того хаосу, який робить держава або пропонують ультраправі. Але в той час як цілі держави та націоналістів залишаються мріями, цілі Московії вже втілені в реальність та підповзають до нашого горла.

Як би нам не було бридко перебувати з нашими природними ворогами всередині країни, скільки б ми не сперечались і не бились з ними, наші бажання не мають ніякого значення. Існує реальна загроза того, що всіх нас просто не залишиться фізично, якщо московська держава та її націоналісти зайдуть в наші міста. Нас знищать під мовчазну згоду московської опозиції та стриманий протест спільноти західних країн.

Той, хто вважає, що анархістам не можна брати в руки зброю перед такими загрозами як поліцейська держава-тюрма  та повне знищення інакодумства, той глибоко помиляється. Той, хто при цьому пропагандує пацифізм, відмову від спротиву та заважає боротьбі з тоталітарною окупацією, - своїми діями створює небезпеку для життя для всіх нас. Ну а той, хто кричить про ,,анархо-націоналістах", які ,,підтримали фашистську українську державу" - ворог, який заслуговує покарання.

Рівненський клуб "Правовий всеобуч"