Чим таке різне ставлення пояснюється? По-перше, майже всі суспільства вищеназваних частин світу не мають досвіду життя під комуністичною окупацією. Вони добре знають ( у Франції, Італії, Бельгії, Нідерландах, Данії, Норвегії, у Західній Німеччині пам’ятають до якого краху і яких жертв довів нацизм їхню країну), що таке нацистський режим, але практично не знають,що таке режим комуністичний. Вони непогано ознайомлені зі злочинами нацизму,про котрі їм постійно розповідають (над усе у ФРН), злочини же комунізму для них щось далеке і суто теоретичне,що їх не зачіпає. Велику роль в цьому різному ставленні відіграла комуністична пропаганда СРСР і ліва пропаганда на Заході.Тамтешні комуністичні партії недаремно десятиліттями їли радянський хліб, впливаючи на настрої своїх суспільств. А ще ж всілякі промосковські рухи за мир, за права робітників, жінок, національних меншин. Ця пропаганда виявилась доволі ефективною. Навіть сьогодні російські пропагандистські структури в РФ і світі максимально роздмухують випадки перевищення повноважень поліції в США, абсолютно не реагуючи на значно масовіші випадки поліцейської сваволі в Росії, де вони, на відміну від Заходу, не викликають жодного громадського резонансу. Захід під час Другої світової війни був змушений зробити дуже важкий вибір: вступити в союз з дияволом (Сталіним) проти сатани(Гітлера). Так, це був далеко не добровільний і бажаний союз,але він був... І демократичний Захід далеко не завжди дотримувався своїх ідеологічних засад, часто-густо нехтуючи ними під тиском Сталіна. Досить згадати передачу СРСР тих росіян, які воювали проти комуністів на боці Німеччини. Ця передача означала для людей, що продовжували громадянську війну проти комунізму, певну загибель. Розповідають,що в процесі такої репатріації один антикомуністичний росіянин сказав британському офіцеру,що не хоче повертатися до СРСР тому, що „Сталін-бандит”. Офіцер дав йому ляпаса за образу союзника і заявив: „ Їдьте додому. А якщо вам не подобається Сталін, оберіть собі іншого лідера”. Ось такими були уявлення про сутність радянського режиму в пересічної західної людини. Але не всі західні країни так вчиняли. Прем’єр Ліхтенштейну відмовився віддавати Сталіну антикомуністичних військовиків-росіян,заявивши,що якщо він так зробить,то як потім буде дивитися в очі своїм онукам... І величезний СРСР був змушений проковтнути цю фронду крихітного Ліхтенштейну. Західні союзники сприяли видачі багатьох тисяч хорватських військовополонених югославським комуністам,що закінчилося різаниною і масовою загибеллю. Якщо Заходові засуджувати комунізм на рівні з нацизмом,над усе його радянську іпостась,то це означатиме необхідність повідомляти про дуже багато неприємних для себе речей." Рівненський клуб "Правовий всеобуч" В добу перебудови радянські історики Дьяков і Бушуєва написали книжку” Нацистский меч ковался в СССР”,де розповіли про те, хто і як озброював нацистську Німеччину. А де,хто і як кував сталінський меч? Український дослідник Володимир Селезньов пише про це так:: „Найбільші підприємства,поява яких пізніше була представлена кремлівською пропагандою як „великий подвиг” індустріалізації СРСР (Дніпро ГЕС, Сталінградський тракторний завод,Магнітогорський металургійний комбінат,Горківський автозавод) насправді проектували і створювали за допомогою компаній США. Фактично,це були підприємства американського типу. В їх створенні,зокрема,брали участь компанії International General Electric, Radio Corporation of America, Ford Motor Company ,International Harvester, Dupont de Nemours... Читайте також: Фабрика колаборантів Усьго за 10 років (1930-1940 р.р.) американці створили в СРСР хімічну, авіаційну, електротехнічну, нафтову, гірничодобувну, вугільну,металургійну та іншу промисловість,збудували найбільші у Європі заводи для виробництва автомобілів,тракторів,авіаційних двигунів та іншої продукції. Загалом американці побудували в Радянському Союзі близько 1500 заводів і фабрик. До СРСР приїхало близько 200 тисяч американських інженерів і техніків,які керували майже мільйонною армією в’язнів ГУЛАГу. Таким чином,матеріальну базу соціалізму побудували капіталісти США,використовуючи дешеву робочу силу радянських зеків.” Читайте також: Демагогія і реальна політика Тому,якщо засуджувати комуністичного монстра на одному рівні з нацистським монстром,то треба буде відповідати на неприємні запитання: хто суттєво посприяв його (тоталітарного СРСР) посиленню, озброєнню, розвитку? Навіть у післясталінський період благополуччя Заходу значною мірою будувалося на широкій торгівлі та економічній взаємодії з СРСР. Купівля російської нафти, газу, корисних копалин, продаж йому новітніх технологій та й просто збіжжя і продуктів харчування продовжили існування комуністичної імперії щонайменше на 35 років. Фактична відмова Заходу від рівноцінного з нацизмом засудження комунізму дає великий шанс в сучасному світі прокомуністичним режимам на кшталт російського (путінського),північнокорейського і китайського. Ці режими майже повністю успадкували ідеологічні та історичні нарративи попередніх,відмовившись лише від частини явно несучасних егалітаристських гасел,що однозначно суперечить ринковій економіці й приватній власності (у Північній Кореї навіть цього не сталося). Варто тут нагадати слова російського історика і політика Юрія Афанасьєва: ”Те, що я скажу зараз, не прийнято говорити на наукових конференціях. Realpolitik- це політкоректність, якої дотримується більшість країн Західної Європи, призводить до ситуації, приблизно співмірною з тією, що була з гітлерівською Німеччиною в 30-ті роки. Такою сьгодні є Росія. Принаймні вона рухається цим шляхом. Слід сказати, що Realpolitik зародилася не нині, вона існувала і в 30-ті роки. Про Радянський Союз у ті роки зовсім не говорили такими словами,як про фашистську Німеччину. Відомо, до чого це призвело. Сьогодні історія повторюється. Ні в кого немає ні мужності,ні бажання сказати це”. Велика відмова Заходу дає можливість неосталінській імперії Путіна вписатися в сучасний світ,у систему західних демократій,цінності й правила яких Кремль повністю відкидає,лише інколи демагогічно їх визнаючи ,що аж ніяк не позначається на його практичних діях. Але хіба таке відбувається вперше?"

На нашу думку така ситуація зумовлена тим, що у світі переважна більшість людей є найманими працівниками. Наймані працівники перебувають в лівій стороні капіталістичного квадранту. Перейти в праву частину квадранту не просто, й це є не те саме, що змінити роботу. За сучасними уявленнями наймані працівники є бідними, оскільки не мають активів. Відтак, ліві погляди найманих працівників природні. З іншого боку капіталісти дуже далекі до національних питань, зокрема до мови, історії, культури. Зазначимо, що національно-визвольна боротьба, зокрема боротьба за збереження української ідентифікації не є буржуазним прагненням, як це намагався зобразити Ленін.

Рівненський клуб "Правовий всеобуч"