З Німеччини походить й інший народний інструмент Московії: гармоніка. ЇЇ винайшов Крістіан Фредерік Людвіг Бушман наприкінці двадцятих років ХІХ століття. Щоправда він не запатентував свій винахід, що дає змогу іншим сумніватися в його праві першовідкривача. Наприклад, Альфред Мірек, стверджував, що гармошку винайшов чех Франтішек Киршнек, під час свого перебування у Петербурзі в 1783 році. Спростуємо міф про те, що гармоніка була винайдена в Московії. Гармоніку завезли в Московію на початку 1830-х років з Німеччини та стали робити за зразком німецьких на фабриках Тімофея Піменовича Воронцова та Івана Євстратьєвича Сізова. Виробництво досягло дуже високих оборотів, а сам інструмент набув значно більшого поширення, аніж на Заході. Вже сам факт того, що гармоніка була завезена з Німеччини, а не з Петербургу почалось виробництво, свідчить про західне походження гармоніки. На сучасній мові в Московії почали робити копірайт з оригінальних німецьких гармонік. Хоча винахід приписується Крістіану Фредеріку Людвігу Бушману, але є декілька нюансів. Припускається, що він працював разом батьком, Іоганом Бушманом. Іоган, спеціаліст по виготовленню позументу, виробництво музичних інструментів налагодив в 1810-х та відзначився неординарними винахідницькими здібностями, зробивши в 1816 році терподіон - клавішний інструмент, отримання звуку з якого засноване на терті дерев'яних пластинок об дерев'яний вал. В 1820-х батько і син почали експериментувати з пневматичним отриманням звуку, тобто з міхом, і в 1828 році в документах був вперше згаданий еолін - примітивний діатонічний акордеон. На той момент Крістіану виповнилось 23 роки. Зазначимо, що двома основними існуючими гамами є хроматична і діатонічна. Існують також інші гами, які застосовуються рідше. Ми не будемо вводити багато музичних термінів і пояснень, їх нескладно знайти в мережі Інтернет. Просто візьміть до уваги. Одночасно з Бушманами на початку 1829 року в Лондоні англієць Чарльз Уітстон запатентував концертину - безакордову гармоніку з хроматичним звукорядом. Це був перший патент на ручний інструмент з пневматичним принципом отримання звуку (напільні фісгармонії на той момент вже існували). 23 травня 1829 року австрійський підприємець Кирил Дем'ян (або Деміан, він мав армянське походження ) партнер Бушманів по музичному бізнесу, отримав патент на діатонічний акордеон, причому вже під сучасною назвою. Дем'ян також почав масове виробництво, і швидше за все акордеон саме цієї конструкції потрапив до Івана Сізова в якості зразка. Таким чином, в Московії не винайшли гармоніки з діатонічним та хроматичним звукорядом. Пневматичні музичні інструменти розвивались більш-менш рівномірно у всій Європі, в тому числі і в Московії, щоправда в Московії вони отримали більше поширення. А об'єктивна заслуга в появі нових їх різновидів (причому практично всіх) належить німцям. Вся московська культура це витвір XIX століття спущений зверху. Зазначимо, що відомий москвинський композитор Петр Ілліч Чайковскій вважав, що сільська гармонь спотворює відомі пісні, псує їх виконання, оскільки цей інструмент з'явився за кордоном та не призначався для традиційного московського виконання мелодій. Паганіні говорив, що народ, який вибрав такий інструмент, не можна вважати щасливим.

Рівненський клуб "Правовий всеобуч"