Отже, визначимо поняття:

містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки — документ, що містить комплекс містобудівних і архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об’єктів містобудування, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

містобудівне обґрунтування — вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об’єкта будівництва), обов’язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні об’єкта. Питання, пов'язані з наданням містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок та розроблення містобудівних обґрунтувань, регулюється законами України ,,Про планування і забудову територій”, ,,Про основи містобудування”, ,,Про архітектурну діяльність”, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 489 ,,Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування” та державними будівельними нормами ДБН Б.1.1-4-2009 ,,Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування”.

Відповідно до ст.24 Закону України від 20.04.2000 № 1699-Ш ,,Про планування і забудову територій” (далі – Закон про забудову) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи...

У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об’єкта. Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування. Разом з тим, відповідно до пункту 3.1 ДБН Б.1.1-4-2009 ,,Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування” розроблення містобудівного обґрунтування є обов’язковим при намірі забудови земельної ділянки, яка розташована:

а) в межах населеного пункту - за відсутності місцевих правил забудови;

 

б) за межами населеного пункту.

В разі наявності затвердженого проекту забудови мікрорайону (кварталу) розроблення містобудівного обґрунтування забудови земельної ділянки, розташованої в межах цих планувальних утворень, не здійснюється. Слід зазначити, що в Законі про забудову при вирішенні питання щодо розрозроблення містобудівного обґрунтування вказано лише таку підставу, як відсутність місцевих правил забудови, й нічого не вказується про наявність чи відсутність містобудівної документації. На практиці така неузгодженість досить часто призводить до надання згоди на розроблення містобудівного обґрунтування. Таке рішення є абсолютно правомірним, так як юридична сила закону є вищою від юридичної сили державних будівельних норм, але є не логічним у випадку наявності розробленої містобудівної документації на земельну ділянку. Судова практика при вирішенні спірних питань, пов’язаних з розробленням містобудівного обґрунтування, цілком однозначно трактує ст.24 Закону про забудову в частині необхідності розроблення містобудівного обґрунтування за відсутності місцевих правил забудови. В офіціозному роз’яснені положень щодо розроблення містобудівного обґрунтування наданого Мінергіонбудом обласним державним адміністраціям листом від 19.01.2010 № 12/19-2-10-18-360 зазначається, що ,,…у разі наявності містобудівної документації або місцевих правил забудови замовнику будівництва надаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки без розроблення відповідного містобудівного обґрунтування.” На даний час Мінрегіонбудом збираються пропозиції щодо розроблення оптимального переліку об’єктів, при реконструкції яких містобудівне обґрунтування не розроблятиметься. Це стосуватиметься також об’єктів, розташованих в межах територій, на які містобудівна документація або місцеві правила забудови відсутні, за умови проведення реконструкції в геометричних межах об’єкта, що реконструюється. Залишається сподіватись, що законодавцем будуть внесенні відповідні зміни до Закону про забудову, які внесуть ясність з розглянутого питання.