Будівля костелу св.Антонія зведена на місці трьох попередніх римо-католицьких святинь (двох дерев’яних (1548 р. та 1606 (1608 –?)р.) та однієї кам’яної (1773 р.)). Будівництво розпочате у 1858 (1868 -?) році, а завершене у 1899 році за участі архітектора К.Войцеховського. У 1927 році здійснено ремонтно-реставраційні роботи, під час яких інтер’єри були оздоблені поліхромними розписами пензля К.Політинського та вітражами. Після другої світової війни були зняті шпилі завершення і верхній ярус кутових веж, внаслідок чого костел втратив значення висотної архітектурної домінанти міста. В цей період будівля використовувалась як кінотеатр. У 1987 році будівля була передана на баланс Рівненської обласної державної філармонії, де в цьому ж році була завершена реконструкція (капітальний кемонт) костелу під зал камерної та органної музики.

Будівля розташована в сформованому міському середовищі, на пограниччі історичного центру міста та рекреаційно-відпочинкової зони. Відіграє роль локальної архітектурної домінанти, є основним простороутворюючим і композиційним об’єктом однієї з площ міста – Майдану Музики, що примикає до головної вулиці міста – Соборної.

Розташований в заплаві р.Устя, на одній з найнижчих ділянок міської території.

Тринефний костел зального типу, хрестоподібний в плані з однонефним вівтарем. Габаритні розміри в плані 25.63 м х 42.05 м (з контрфорсами). Висота – 22.10 м. Під нефом та вівтарною частиною будівлі розташовуються підвальні приміщення. Головний фасад костелу розчленований по вертикалі на три поля за допомогою контрфорсів, симетричний відносно головної осі, фланкований бічними вежами. Нижня частина фасаду відділена від верхнього ярусу за допомогою профільованого карнизу. Над головним входом центральної частини розташоване кругле вікно, а на вінчаючому ярусі - вікно-трифорій стрілчастої форми. Інші поля стіни прорізані вікнами стрілчастої форми та декоровані такими ж нішами, що розташовані симетрично. Об’єми башт завершені невеликими аркадами та аттиковими стінками, площини яких оздоблені квадратними нішами. Ритм бічного фасаду та вівтарної частини створюють контрфорси і високі стрілчасті вікна; його продовженням на площині даху є невеликі слухові вікна, накриті високими трисхилими дашками. Декор інтер’єрів стриманий. Внутрішній простір храму розділений на нефи за допомогою двох рядів колон. Ребра хрестових склепінь головного нефу та зірчастого склепіння вівтаря підсилені гуртами, що спираються на імпости складної форми. Будівля костелу є зразком стилю історизм, зокрема одного з його проявів – „надвіслянсько-балтійської неоготики”.

 

 

За матеріалами наукових досліджень НУВГП, НДС